Кінець минулого року на Буковині ознаменувався приходом Москаля. Це не ті треті москалі, які ходили до нас як загарбники у 1940-му та 1944-му роках. Це народний депутат України Геннадій Геннадійович Москаль приїхав на свою малу батьківщину. І що тут Москаль побачив? Як його зустріли? Що казали? Що він нам сказав?
Про це в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Час» народний депутат Геннадій Геннадійович Москаль розповідав довго, правдиво, іноді навіть емоційно. Бо болить його все те, що діється на милій Вкраїні, на рідній Буковині.
— Досі я як народний депутат від НУНС їздив на схід України та у Крим, – розповідає Геннадій Геннадійович. – Мене туди посилали. Бо наші «патріоти» там себе не дуже комфортно почувають. Вони вподобали собі Західну Україну. Тут їм легше і вільніше живеться та працюється. Але хтось повинен піднімати Схід. Хтось мусить працювати й у Криму. Тож цю важку ділянку доручили мені. Так мені здавалося, поки не приїхав на Буковину. Мені скрізь давали слово на сесіях — і у Луганській області, і в Криму. А тут, у себе вдома, на Західній Україні, депутати обласної ради ніби здуріли, коли я вийшов на трибуну під час сесії обласної ради. Вони почали кричати, свистіти, тупотіти ногами. А голова фракції партії регіонів, перший заступник голови ОДА Георгій Галиць почав смикати мене за поли піджака, відштовхуючи від мікрофона. Хто так себе поводить? А ще всім хочуть розповідати про велику толерантність, європейскість. Та то прості буковинці і толерантні, і європейські. А ці… гірше за татів поганих. На Сході України депутати таки толерантніші. На відміну від цих. Де вони виховувалися? Хто їх навчав?
— Може, вони боялися, аби не були озвучені якісь факти, що компрометують цю команду партії регіонів, яка безроздільно панує і керує Буковиною вже два роки?
— Напевне. Бо я встиг сказати заступнику голови облради Валентину Манілічу, що він нелегітимний, що його вже вигнали з БЮТу, а він нібито представляє ВО «Батьківщину». Він став тушкою, та ще й простроченою. Його лідер Юлія Тимошенко, на імені і за підтримки якої Маніліч одержав мандат депутата, сидить у тюрмі. А він жирує, ще й насміхається з неї. У стосунках з такими манілічами політичні аргументи не діють. Тут по пиці треба надавати. Маніліч — це типовий український зрадник. Якби таких не було на Буковині, то партія регіонів тут не панувала б. Вона б не мала більшості ні у районних, ні у міській, ні в обласній радах.
— За кілька днів депутати міської ради повели себе з Вами інакше, ніж обласні.
— Мене дивує ставлення керівників області і їхньої партії регіонів до того, що я приїхав від партії «Фронт Змін». У них якась нездорова і боягузлива фобія до ФЗ. Я ж не перейшов дорогу Папієву. В очі ніколи не бачив Маніліча. Нічого поганого не зробив Галицю. Його знаю ще з часів, коли він був кореспондентом. А вони так вороже мене сприйняли. Напевне, є що приховувати і є чого боятися.
Треба віддати належне міській раді. Там депутати повели себе гідніше за обласних. Вони запросили мене до президії, надали слово, вислухали. Потім почалися дискусії. Але цивілізовані. Вони не з усіма моїми аргументами погоджувалися, та за поли не смикали. І не кричали, як дурні. На цьому тлі обласна рада виглядала «опущеною». Це на їхньому жаргоні і їм зрозуміло.
— І все ж таки, що боялися почути обласні депутати з уст генерал-лейтенанта народного депутата Геннадія Москаля?
— Правду. Область стоїть над прірвою повного банкрутства. Депутати приймали основний документ майбутнього року, напевне, й не читаючи його. Або не вникали у суть бюджету. З ним область та місто можуть прожити тільки до вересня 2012 року. А далі – катастрофа. Про це я хотів попередити депутатів. А вони не слухали. Тут не було жодних політичних інтересів. Інформація, якою я володію, підтверджує ці слова. У вересні зустрінемося і побачимо, чи я правду кажу.
Може, уряд надіється на Міжнародний Валютний Фонд? То нехай забуде: МВФ нічого Україні не дасть. Бо він ставить реальні вимоги, прийняття реального, а не надутого бюджету. Рейтинг України нині понижений до негативного. Уряд уже керує економікою та фінансами у ручному режимі. Іноземні банки йдуть з України. А зі своїх банків уряд вимиває оборотні кошти. Кредити стають непідйомними. У світі всі скорочують витрати, а Україна нарощує. Європа економить, а ми тринькаємо на чиновників, різних керівників і т.д. Повірте, таке ставлення обернеться для держави крахом.
— Наскільки реальні бюджети, котрі приймають місцеві ради?
— Зовсім нереальні. Я їм це хочу донести. Тому постараюся побувати на сесіях багатьох районних рад. Якщо депутати не прислухаються до правдивого слова, біда буде. Тільки подумайте: Першотравнева ра-йонна рада на кінець 2011 року мала борг за комунальні послуги у сумі 3 млн. грн. А їй на це у 2012 році хочуть виділити тільки 1,5 млн. грн. Хіба можливо за таких умов жити? Дуже шкодую, що депутати так байдуже ставляться до серйозних проблем. Вони беззастережно виконують вказівки облдерж-адміністрації. Зустрінемося восени, і я впевнений, що вони будуть ховати очі від сорому. Я ж знаю, про що кажу. Бо довелося бути губернатором двох областей: Закарпатської і Луганської. Не один рік брав участь у розробці та формуванні річних бюджетів, які набагато більші за буковинські.
— Якщо у нас такі погані справи, то чому президент не вживає кардинальних заходів щодо своїх кадрів?
— А де взяти інші кадри?.. Відсутність професіоналів партія регіонів компенсує узурпацією влади. А до столиці відсилають дуті показники. З місць обманюють президента. І Михайло Папієв обманює Віктора Януковича нібито високими статистичними показниками. Насправді ж область є банкрутом. Нема з чим йти на вибори. Рейтинг Януковича та його партії різко котиться вниз. Президент призначив у область свого менеджера. Він не впорався. Показники мінусові, область збиткова. Навіть зарплата, у порівнянні з іншими областями, почала знижуватися. За такого керівництва область вичерпує свої резерви. Поки що тільки на вивозі необ-робленої деревини тримається. Маючи могутній лісовий ресурс, переробляє всього 2,2% лісу. Решта йде на вивіз. Ніби з якоїсь колонії. Знищені вщент легка промисловість, сільське господарство, будівельна галузь. Ми п’ємо молоко, розбавлене порошками з Китаю. Корів нема. У Заставнівському районі – всього 22 корови. Та там в управлінні сільського господарства сидить більше рахівників, ніж у селах є корів. А вони хваляться відкриттям молокозаводу. Спочатку треба корів роз-плодити. Бо на чому цей завод працювати буде? Що, знову порошкове молоко та кокосове масло упаковуватиме? І цим нас труїтиме?
— Та не може бути, аби в області нічого не робилося…
— Робиться. Чому ж ні? Область третя в Україні після Одеси і Львова за обсягом… контрабанди. Колись Буковину асоціювали з митцями, з культурними та науковими діячами. На весь світ звучали імена Софії Ротару, Дмитра Гнатюка, Володимира Івасюка, Івана Миколайчука. Їх поважали, перед їхнім талантом схиляли голови і скидали капелюхи. А тепер…
— Тепер поважними людьми є якісь «курятники», «зєльониє», «сєдиє», «жарікі»…
— Через таких, як вони, нас асоціюють з контрабандистами. Заходжу до верховної ради, а мені та депутатам від Буковини кажуть: «Контрабандисти!». Ніби я зганьбив область. Ми стаємо посміховиськом через «курятників», «жаріків» і їм по-дібних. Та у нас тільки контрабанда з’їдає один обласний бюджет. А вони кажуть, що область дотаційна. Зупиніть контрабанду, і люди заживуть краще. Ви тільки подивіться, що ці контрабандисти ввозять в Україну через Чернівецьку митницю! Вони з маленького містечка Томашів Люблінського воєводства Польщі везуть через пів-Європи до Порубного бу-дівельне сміття фурами. У нас що, є кордон з Польщею? Нема. Та з того містечка до Львова рукою подати. Але там ВО «Свобода» трохи розігнала контрабанду. То вони перейшли до нас. У них тут є канали і дірка в кордоні. І насправді не будівельне сміття сюди возиться, а дефіцитні товари. То тільки документи на сміття, на камінь і т.д. Ми маємо величезну армію митників, міліції, есбеушників, прокурорів, у котрих є свої координатори від влади. Навіщо вони потрібні, коли не можуть навести порядок на кордоні? Я звертався до прокуратури і СБУ, аби порушили хоча б одну кримінальну справу щодо контрабанди. Розслідування її потягнуло б за ниточку весь клубок та врешті допомогло викрити кубло контрабандистів. Не порушують.
— Невже всі зав’язані на контрабанді у Чернівецькій області?
— Це ви сказали… А я не відступлю. Збираюся зараз до Румунії. І доведу цю справу з контрабандою до логічного завершення. Дізнавшись про мої наміри зупинити цю пошесть на Буковині, почали засипати мене звинуваченнями. Кажуть, що тут тихо-мирно жили, всім було добре, а я приїхав і нашкодив. Та добре жила верхівка, а не простий буковинець. Це вона, ця верхівка, обкрадає нас і державу. Румуни недавно позакривали до тюрем своїх митників-хабарників. І контрабандисти повтікали з держави. За ними вже «гострять лижі» й наші. Окремі з них вже накивали п’ятами до Ізраїлю та Франції. Це тоді, коли я ще й не взявся за них серйозно.
— Недавно всю Україну облетіла новина про викрадення одного бізнесмена з Чернівецької області. Кажуть, він також пов’язаний з контрабандним бізнесом. За його викуп платили величезну суму готівкою.
— Бачив цю інформацію в Інтернеті. І сума там називалася — 2 млн. доларів. Звідки такі шалені гроші у цих людей? Це все з контрабанди. Але без відповідного «даху» на верхівці теперішньої влади такими грошима неможливо крутити. Я написав віце-прем’єру Сергію Тігіпкові відкритого листа, у якому виклав реальний стан речей і своє бачення виходу з тієї ями, куди нас вкинули контрабандисти, злодії та олігархи.
Закрийте контрабанду — і отримаєте до бюджету 25 млрд. доларів. Закрийте офшори, особливо кіпріотські грошові потоки, і, знову ж таки, держава одержить ще 25 млрд. доларів. Закрийте конвертаційні центри. І така ж сума потече до української державної казни. Тоді у Києві та інших великих містах України зникнуть супердорогі бутіки, кафе і ресторани. На тлі цілковитого зубожіння українців велика розкіш кількох негідників призведе до непередбачуваних наслідків. До речі, на всю Румунію супердорогих ресторанів не більше одного.
І що найбільше непокоїть, ніяких зусиль докладати не треба. Все робиться легально і у рамках закону України. Зупинити весь цей захланний шабаш контрабандистів, злодіїв і олігархів можливо у найкоротші терміни і з застосуванням найменших сил.
— Чому Тігіпко досі цього не зробив?
— Він мені навіть не відповів на відкритого листа.
Повне інтерв’ю в друкованій версії газеті \”Час\”
(Далі буде)
Розмову веде
Петро КОБЕВКО
peredplata
