Невідома Буковина: як зароджувалось хабарництво у Чернівцях

На підставі рішення цісаря від 27 січня 1853 року в місті було створено дирекцію поліції, яка діяла до розпаду Австро-Угорської імперії. Дирекція поліції складалася з директора, комісара, ад’юнкта, канцеляристів, писаря. Згодом, за наказом міністерства поліції від 20 грудня 1860 року, цю установу реорганізували в комісаріат поліції, який проіснував до 1866-го. Після цього його функції передали Буковинській крайовій управі. В грудні 1905 року дирекція поліції знову була відновлена.

Наглядали за пресою і видовищами

Під приміщення поліції перебудували старий шпиталь. Планували здати споруду в експлуатацію до 1 січня 1906 року, проте через страйки робітників та зростання цін на будівельні матеріали роботи затягнулися.

У газеті “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” від 21 квітня 1912 року була надрукована стаття про перебудову приміщень дирекції поліції. Йшлося про те, що новий проект уже схвалили в міністерстві внутрішніх справ Австрії й тепер робота пришвидшиться. Втім, попри оптимістичні прогнози, реконструкція тривала до початку Першої світової війни. Про це свідчать документи архівного фонду Буковинської крайової управи. Збереглися рахунки про виплату авансу фірмі “Сіменс-Шукерт”, що проводила електрику, та іншим підприємцям, які займалися внутрішнім облаштуванням нового приміщення.

Дирекція поліції виконувала чимало функцій. Зокрема, поліцейські стежили за дотриманням громадського порядку, запобігали виступам із критикою тодішньої влади, охороняли приватну власність. До сфери їхньої діяльності входило також наглядати за політичним настроєм населення, пресою, товариствами, видовищами, іноземцями, виготовленням і носінням зброї, видачею закордонних паспортів та дозволів на проживання, стежити за мораллю, забезпеченням руху в місті й на залізничному вокзалі.

Письменник Вернон Кресс у книзі “Моя первая жизнь” згадує чесного слідчого Вільгельма Цахманна. Він мав особливий нюх на злочинців. Навіть криміналітети поважали його за те, що він був хоробрим і нікого не бив.

“Били через фанеру або рушник”

Відділок румунської сигуранци знаходився на вулиці Панській.

Вернон Кресс пише: “Румунська сигуранца (означає “безпечність”) прославилася з перших днів і була нічим не краща за гестапо. Навпаки, що стосується жорстокості методів слідства, сигуранца, напевно, навіть перевершила німецьку поліцію – катували там майже відкрито”.

Катами були доктор Постатний (старший слідчий), єврей Роттенберг і німець Гартл (його підопічний). Знущалися вони так, аби не залишати слідів на жертві: били через фанеру або рушник.

Відоме знаряддя катувань – “качалку Богнера”, про яку згадували на Нюрнберзькому процесі, на 20 років раніше, ніж в Освенцимі, у Чернівцях застосовував доктор Постатний (українець, який мав гарну бібліотеку). Чернівчани розповідали, що бачили в нього навіть літературу з інструкцією катувань і виявленням чаклунів. Саме доктор Постатний придумав електрошок і підвішував затриманих на електропроводах.

Хабарі поліцейські брали вже століття тому – за панування Румунії на Буковині. В. Кресс описує випадок, як молодий випускник школи сигуранци був помічений під час отримання хабара. Покарали поліцейського своєрідно – призначили начальником кримінальної поліції.

Згодом у місті з’явився новий начальник сигуранци румун Хахоне. Оскільки він закінчив Віденський університет, то не заздрили затриманому, який не назвав його “паном доктором”. Він був завжди поголений, носив білі фетрові гамаші, мав пристрасть до гарних жінок.

Цікавинки

*У Чернівцях була створена пожежна поліція, яка займалася охороною міста від вогню, перевіряла виконання встановлених приписів. За її розпорядженням, біля кожного дерев’яного будинку стояла посудина з водою. Сторожі повідомляли про пожежу дзвоном, а військові пости –пострілами та барабанами.

*Поліція моралі займалася жінками легкої поведінки. Їх арештовували, шмагали канчуками та відправляли за межі міста.

*Письменник Василь Кожелянко у книжці “Срібний павук” описує, як румунські поліцейські сиділи в засідці у кав’ярні. “Детективи кримінального бюро Чернівецької квестури поліції Кароль Штефанчук і Гельмут Гартль не були винятком серед чернівчан і теж сиділи у ресторані – у закладі готелю “Пажура негре”, тобто у “Чорному орлі” на п’яца Унірій, Рінгпляц. Пили коньяк із кавою. Та це лише про людське око, а насправді детективи сиділи в засідці на небезпечного розбійника Думітру Кантеміра”

Новини Партнерів