Колишнього голову Верховної ради Андрія Парубія холоднокровно вбили у Львові пострілами в спину. Правоохоронцям знадобилося 36 годин, щоб знайти й затримати підозрюваного, який задля скоєння злочину переодягнувся у форму кур’єра. Трохи більше ніж рік тому, також у Львові, застрелили колишню депутатку і науковицю Ірину Фаріон. У березні цього року в центрі Одесі застрелили місцевого активіста Дем’яна Ганула. Замахи на політиків та суспільних діячів найчастіше розслідують як вбивство. Рідше трапляються випадки, коли діяч гине від вогнепальної зброї і подію кваліфікують за статтею самогубство, хоча ситуція може залишатися двозначною. «Слово і діло» вирішило згадати, хто з українських політиків загинув від вогнепалу з 90-х років і до сьогодення.

 

 

Вбивство з вогнепальної зброї/замах на вбивство

Євген Щербань

Вбивство бізнесмена і народного депутат Щербаня стало одним з найбільш зухвалих для 90-х років минулого століття злочинів. 50-річного політика розстріляли впритул 3 листопада 1996 року в донецькому аеропорту, прямо біля трапу літака ЯК-40, на якому він з сім’єю прилетів з Москви.

Щербань володів корпорацією «Атон» і холдингом «Індустріальний союз Донбасу». У квітні 2003 року Апеляційний суд Луганської області засудив до довічного ув’язнення вбивць Щербаня. Підсудні входили в злочинне угруповання, що діяло на території Донецької та Луганської областей.

Вадим Гетьман

Економіста Вадима Гетьмана вбили увечері 22 квітня 1998 року в будинку, де жив політик. Вбивця чекав свою жертву в під’їзді і як тільки Гетьман зайшов в ліфт, випустив у нього п’ять куль. Один з пострілів був у голову.

Гетьман був нардепом перших двох скликань. У 1992-1993 роках він очолював Нацбанк України. З ініціативи Гетьмана була створена Українська міжбанківська валютна біржа, головою біржового комітету якої він був до своєї загибелі. Двох виконавців злочину знайшли і засудили, ще один безслідно зник.

Олександр Бартєнєв

Меру Феодосії Олександру Бартєнєву (висуванець від «Партії регіонів») вистрілили в спину з обріза мисливської рушниці у власному під’їзді 27 липня 2013 року. Він помер у лікарні. Бартєнєв двічі обирався мером Феодосії (2008-2013), тричі депутатом кримського парламенту. Мав звання Герой України, також – заслужений працівник промисловості Автономної Республіки Крим, повний кавалер ордена «За заслуги». Кілька років феодосійці називали Бартєнєва «Людиною року Феодосії».

Геннадій Кернес

28 квітня 2014 року було скоєно замах на тодішнього мера Харкова Геннадія Кернеса – кілер вистрілив у нього з вогнепалу під час пробіжки. Кернес отримав важке поранення: у нього було пробито легеню та печінку, куля пройшла навиліт. Політика прооперували у Харкові, потім зробили операцію в Ізраїлі. Після поранення Кернес більше не ходив і пересувався на інвалідному візку.

У 2020 році отримані внаслідок замаху травми загострив коронавірус, Кернес помер 17 грудня в клініці Ізраїлю. Правоохоронці продовжували розслідувати справу про замах, однак ні виконавці, ні замовники нападу так і досі невідомі. Всього одіозний харківський політик пережив п’ять замахів.

Олег Бабаєв

Міського голову Кременчука Олега Бабаєва застрелили вранці 26 липня 2014 року неподалік його будинку. Правоохоронці розслідували справу за статтею умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб. Підозрюваних затримали. У травні 2024 року суд призначив їм по 15 років позбавлення волі, але відпустив під особисте зобов’язання. Вони мають носити електронні браслети і виплатити моральну шкоду донькам Бабаєва по 3 мільйони гривень.

Олег Калашніков

Член «Партії регіонів», народний депутат п’ятого скликання Олег Калашніков 15 квітня 2015 року був знайдений мертвим із п’ятьма вогнепальними пораненнями біля своєї квартири в Києві. Політика застрелили, коли він вийшов з ліфта і прямував додому. Калашніков запам’ятався скандалом зі знімальною групою СТБ, а під час Революції гідності був ведучим на Антимайдані в Маріїнському парку. Слідство не виключало версію вбивства з політичних мотивів, а також розглядало можливість бізнес-розборок.

Володимир Живага

Мера Старобільська Володимира Живагу вбили двома пострілами в голову та шию 22 лютого 2016 року в самому Старобільску. Він помер від ран у машині швидкої допомоги. Слідчі розслідували, зокрема, і версію вбивства на політичному ґрунті. Кілера затримали. Вбивцю Живаги засудили до найсуворішого покарання – довічного позбавлення волі. Замовника ще не знайдено.

Ірина Фаріон

Колишню народну депутатку та мовознавицю Ірину Фаріон застрелили 19 липня 2024 року у Львові біля її ж будинку. Вона померла того ж вечора у лікарні. У вбивстві Фаріон підозрюють 19-річного В’ячеслава Зінченка, нині він у СІЗО, триває розгляд справи у суді. Наприкінці серпня цього року Зінченко в розмові зі співкамерником зізнався, що позбавив Фаріон життя через особисту неприязнь. Однак у суді Зінченко заявив, що сказав це під тиском. Йому загрожує довічне ув’язнення.

Андрій Портнов

Колишнього заступника глави адміністрації Віктора Януковича, юриста Андрія Портнова застрелили у престижному районі Мадрида Посуело (Іспанія) 21 травня 2025 року. Одразу після вбивства українська сторона запропонувала Іспанії сформувати слідчу групу, але отримала відмову через те, що у Мадриді не виключали версію про слід українських спецслужб. Згодом стало відомо, що Україна також розслідує убивство Портнова, провадження відкрила Нацполіція. За даними Офісу генпрокурора, станом на початок червня поточного року досудове розслідування тривало.

Портнов незадовго до своєї смерті Портнов приїжджав в Україну. За даними ЗМІ, у травні він зустрічався з президентом Володимиром Зеленським, главою ОПУ Андрієм Єрмаком і заступником глави ОПУ Олегом Татаровим. Також відомо, що Портнов координував слідчих у «вугільній справі» п’ятого президента Петра Порошенка.

Андрій Парубій

30 серпня 2025 року у Львові вбили політичного діяча, колишнього голову Верховної ради (2016-2019) та нардепа Андрія Парубія. Вбивця замаскувався під кур’єра служби доставки й здійснив вісім пострілів політику в спину. Через 36 годин ймовірного стрілка затримали, йому повідомили про підозру.

Парубій брав активну участь в організації Євромайдану у 2013-2014 роках, був комендантом «Самооборони Майдану». На початку 2014 року очолив Раду національної безпеки і оборони (РНБО) України, однак через кілька місяців подав у відставку.

У грудні 2014-го Парубій пережив замах: в його бік кинули гранату, нардеп не постраждав. У цій справі слідство не було завершено.

Вбиті депутати-зрадники

Олексій Ковальов

Народного депутата-колаборанта Олексія Ковальова застрелили 28 серпня 2022 року у власному будинку в Голій Пристані на Херсонщині. Невідомі стріляли з помпової рушниці. Також з ножовими пораненнями горла знайшли і його співмешканку, вона померла у реанімації.

У травні 2022 року Ковальова виключили із фракції «Слуга Народу» після того, як він втік на окуповану Херсонщину.

Ілля Кива

Одіозного екснардепа-зрадника Іллю Киву вбили 6 грудня 2023 року у Підмосков’ї. Його тіло знайшли у лісі біля готелю в Одинцово, де він мешкав.

За офіційною версією, Киву вбили двома пострілами в груди та в голову, але російські пропагандисти спочатку просували іншу версію та заявляли, що у Киви є ножові порізи.

Кива втік з України – спочатку до Іспанії, потім до росії – ще до початку повномасштабної війни. У березні 2022-го Верховна рада позбавила його депутатського мандата. В Україні його підозрювали за низкою статей, серед яких – державна зрада.

Справу про вбивство Киви розслідує російський СК, попередньо вже звинувативши СБУ.

 

 

Загибель внаслідок необережного поводження зі зброєю

Олег Кухарчук

12 серпня 1998 року у Києві знайшли мертвим нардепа Олега Кухарчука. У МВС офіційно повідомили, що депутат загинув внаслідок «необережного поводження з вогнепальною зброєю». За даними з неофіційних джерел, смерть Кухарчука настала внаслідок вогнепального поранення у груди, зробленого з пістолета марки «ТТ», який належав покійному.

До обрання у парламент Кухарчук обіймав посаду голови правління «АТЗТ Укргазбут». Входив до фракції Народно-демократичної партії.

Юрій Кононенко

22 січня 2001 року загинув власник фірми «Лоск» і найбільшого авторинку в Харкові Юрій Кононенко. На момент загибелі він був народним депутатом, членом фракції «Народно-демократичної партії».

Кононенка знайшли мертвим з вогнепальним пораненням грудної клітки в своєму робочому кабінеті в селищі Подвірки біля Харкова. На письмовому столі виявили карабін «Сайга» офіційно зареєстрований на Кононенка. Передсмертної записки не було.

Під час розслідування розглядалися три версії: самогубство, доведення до самогубства і необережне поводження зі зброєю. У червні 2001 року слідство дійшло до остаточного висновку: Кононенко застрелився з необережності, тримаючи карабін дулом до себе.

Євген Кушнарьов

Нардеп двох скликань, член «Партії регіонів» Євген Кушнарьов, який також був мером Харкова (1990-2000), главою Адміністрації президента, головою Харківської ОДА та облради загинув 16 січня 2007 року під час полювання біля Ізюму. Кушнарьов отримав вогнепальне поранення в живіт, через кілька днів помер у лікарні.

Обставини, за яких Кушнарьов отримав поранення, так і не прояснилися. Спочатку повідомлялося, що нардеп отримав поранення в машині зі зброї, яка не була на запобіжнику. Потім слідство зосередилося на версії, що нардепа випадково поранив загонич дичини. Слідство тривало 2,5 роки.

У травні 2009 року Харківський обласний апеляційний суд амністував загонича і ухвалив рішення знищити всі речові докази у справі. Верховний Суд України підтвердив рішення попередньої інстанції.

Самогубство за версією слідства

Георгій Кірпа

Тіло Георгія Кірпи (на той час міністра транспорту і зв’язку України, гендиректора «Укрзалізниці») з кульовим пораненням в скроню знайшли на підлозі сауни в його резиденції під Києвом ввечері 27 грудня 2004 року. Трагедія сталася на наступний день після третього туру президентських виборів в Україні.

Поруч з Кірпою був знайдений його пістолет ПСМ. Постріл був один, куля пройшла навиліт. Передсмертної записки на місці не було. Слідство тривало півроку (розглядалася версія самогубства), і незабаром було закрито через відсутність складу злочину.

Юрій Кравченко

Загибель ексміністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, тіло якого знайшли вранці 4 березня 2005 року на своїй дачі під Києвом, також була визнана самогубством. Того дня він мав прибути на допит до Генпрокуратури у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.

У колишнього міністра виявили два поранення в голову: одна куля була випущена в підборіддя, але пройшла навиліт біля носа, друга – в праву скроню і вийшла через потилицю. Слідчі знайшли в кишені у ексміністра передсмертну записку. У правій руці Кравченко був пістолет «Чезет», зареєстрований на його ім’я.

Деякі експерти заявляли, що Кравченко не міг сам в себе вистрілити двічі. Генпрокуратура прийшла до висновку, що це було самогубство, і закрила справу. У 2006 році розслідування було поновлено, через рік знову закрито.

Валентина Семенюк-Самсоненко

Тіло Семенюк-Самсоненко (народна депутатка чотирьох скликань, в 2005-2008 роках очолювала Фонд держмайна України) з вогнепальним пораненням в лоб було знайдено 27 серпня 2014 року в її будинку в селі Чайки під Києвом.

Поруч з тілом лежала мисливська рушниця марки ТОЗ (зареєстрована на одного з членів сім’ї). Передсмертної записки правоохоронці не виявили.

У вересні 2014 року в слідчому управлінні МВС повідомили, що в справі смерті Семенюк-Самсоненко підозрюваних немає. В Генпрокуратурі прийшли до висновку: є всі підстави вважати, що це було самогубство.

Станіслав Мельник

9 березня 2015 року від вогнепального поранення загинув екснардеп Станіслав Мельник. Його тіло знайшли у нього ж вдома. Мельник був депутатом Верховної Ради від фракції «Партії регіонів» протягом V та VI скликань парламенту. За даними правоохоронців, Мельник залишив передсмертну записку, в якій «попросив у всіх пробачення».

Олександр Пеклушенко

12 березня 2015 року загинув колишній глава Запорізької ОДА і ексдепутат від «Партії регіонів» Олександр Пеклушенко. Його знайшли з вогнепальним пораненням в шию у власному будинку в селищі Сонячному (Запорізький район). Пеклушенко на той час був підсудним у справі про розгін Євромайдану в Запоріжжі. В МВД заявили, що офіційна версія смерті – самогубство.

Дмитро Тимчук

19 червня 2019 року у Києві загинув один з координаторів і співзасновників групи «Інформаційний спротив», народний депутат восьмого скликання від «Народного фронту», військовий журналіст Дмитро Тимчук. Його знайшли вдома з вогнепальним пораненням. Перша версія була такою: Тимчук випадково застрелився, коли чистив нагородну зброю. Згодом прокуратура повідомила, що пріоритетною версією загибелі є самогубство. Таких висновків слідство дійшло з огляду на покази ряду осіб про пригнічений на той час стан Тимчука, а також висновки експертів з місця трагедії.

Валерій Давиденко

23 травня 2020 року у Києві у власному офісі знайшли мертвим народного депутата Валерія Давиденка з вогнепальним пораненням голови. Слідство розглядало версії вбивства, самогубства, а також інсценування самогубства. Однак основною версією, за даними генпрокурора, вважали самогубство.

Костянтин Павлов

Мера Кривого Рогу Костянтина Павлова 15 серпня 2021 року знайшли мертвим на порозі власного будинку. Павлов загинув від вогнепального поранення, поруч з ним знайшли мисливську рушницю. Правоохоронці також розглядали три версії: вбивство, самогубство та необережне поводження зі зброєю. Згодом версію про умисне вбивство Павлова слідчі відкинули, і залишилися лише дві, які стосуються самогубства.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, чи покарані винні у чиненнні резонансних вбивств в Україні. Також окремо ми збирали найвідоміші замахи на українських політиків.