Слуга народу та Кремля: неочевидні деталі санкцій США проти Дубінського та соратників.

У понеділок США запровадили санкції проти кількох громадян України – чинних та колишніх посадовців. На чолі списку – народний депутат фракції “Слуга народу”, а віднедавна – очільник київського обласного осередку партії СН Олександр Дубінський. Відтепер Штати офіційно вважають одіозного парламентаря учасником “пов’язаної з Росією мережі дезінформації”.

Те, що рішення ухвалили саме зараз, має особливу вагу. Уряд Дональда Трампа (який, до слова, не завжди варто асоціювати із Трампом особисто!) поспішав зробити це до інавгурації нового президента США, щоби не віддати Байдену лаври борця з російським впливом.

Між тим нові санкції ще матимуть розвиток.

Для США не секрет, що Дубінський тісно пов’язаний не лише з РФ, а також із Коломойським. Штати знають про високу вагу депутата у партії влади і стежитимуть за його подальшою партійною кар’єрою. І це може дати відповідь на запитання про участь Банкової у російській спецоперації із втручання у вибори, обличчям якої став агент РФ, нардеп Андрій Деркач.

Безпрецедентні санкції

До нового санкційного списку внесені семеро українців та чотири організації: народний депутат Олександр Дубінський, ексдепутат Олександр Онищенко, експрокурор Костянтин Кулик, ексспівробітник посольства України в США Андрій Теліженко, помічник Деркача Дмитро Ковальчук, номінальний власник телеканалу “Ера” Антон Симоненко, керівник інформагентства “Онлі-ньюз” Петро Журавель, а також медіакомпанії Деркача “Ера-Медіа”, “Онлі-ньюз”, ТОВ “Скептік” та сайт NABU Leaks.

Їхні активи, власність, рахунки у США, підконтрольні організації тощо підлягають блокуванню (що ускладнює для них будь-які доларові транзакції), американські візи анулюються, а резидентам США заборонено мати із ними бізнес-контакти.

На перший погляд, ці санкції не є чимось надзвичайним.

За майже сім років від початку російської агресії у санкційних списках США з’явилося чимало імен, у тому числі громадян України, що сприяли РФ – зокрема, в окупації Криму та Донбасу.

Однак це санкційне рішення вирізняється поміж інших. Воно наголошує, що йдеться про покарання “пов’язаної з Росією мережі дезінформації за її спроби вплинути на вибори у США”. Для американців це – дуже серйозне звинувачення. Раніше із точно таким формулюванням США накладали санкції на народного депутата Андрія Деркача, якого Штати вважають “активним агентом РФ”, завербованим понад 10 років тому. Дубінського і компанію вважають учасниками цієї мережі.

 

Та є ще дві особливості нової хвилі санкцій, які роблять їх особливими.

Трамп проти Дубінського?

Привертає увагу те, що Сполучені Штати вирішили зробити своє рішення максимально публічним та візуалізованим.

Це – ілюстрація, яку поширило на своїй офіційній сторінці посольство США.

 

 
 

Подібних ілюстрацій не було до жодних санкційних пакетів; Вашингтон завжди обмежувався офіційними повідомленнями (до прикладу, ось як у вересні США повідомляли про санкції проти Деркача). Ця ілюстрація також свідчить, що особливу вагу у нових санкціях американці приділяють саме Дубінському.

Про значення цього акценту – нижче у статті. Та спершу – про іншу украй важливу деталь нового рішення.

Держдеп та Мінфін США спільно повідомили про нові санкції лише за дев’ять днів до зміни влади у своїй держави. І це – не збіг.

Робота над підготовкою санкцій почалася ще до президентських виборів у США – в жовтні, коли український Центр протидії корупції передав американським дипломатам пакет документів про зв’язок Дубінського з російським агентом Деркачем (детальніше про це – в інтерв’ю Дарії Каленюк на “Українській правді”). Перевірка даних та підготовка санкційного рішення завжди забирає час.

Та для адміністрації Трампа було політично важливо завершити процес до закінчення його каденції. В іншому разі лаври борців з російськими агентами дісталися би команді Байдена – хоча всю підготовчу роботу здійснили його попередники!

І ця деталь, до слова, є доброю ілюстрацією того, що чинна влада у США – це не лише ексцентричний Трамп, від якого часом лунали неоднозначні сигнали про можливість примирення з Путіним. Загалом республіканська адміністрація ставиться до РФ значно скептичніше за президента.

І дії Держдепу на чолі з держсекретарем Помпео (той, як кажуть, особисто підтримував та просував новий пакет санкцій) у питанні підтримки України є найкращим свідченням цього.

 

Та повернемося до Дубінського і впливу нового рішення на подальші відносини України та США.

 

Останнє американське попередження

Варто зауважити, що Андрій Деркач – позафракційний народний депутат, власник кількох українських медіаресурсів, який, на переконання США, є також агентом російських спецслужб з багаторічним стажем, – став основним “героєм” американських санкцій, виходячи з документів, які оприлюднило міністерство фінансів США.

Однак на ілюстрації посольства чільне місце обіймає не він, а Олександр Дубінський. І це – не випадковість та не помилка.

Дубінський став першим представником чинної української влади, що підпав під санкції США.

Акцент на цьому є також натяком для офіційного Києва. Адже тепер “Слуга народу” має визначитися, чи є для неї нормальним мати у своїх лавах не просто одіозного депутата, але й такого, що брав участь у роботі, цитуємо, “пов’язаної з Росією мережі дезінформації”.

Зважаючи на статус Дубінського, ухвалити це рішення “Слузі” може бути непросто.

Відомо, що він входить до так званої “групи Коломойського”, як вважають, просуває інтереси олігарха у партії та фракції. При цьому імідж одіозного депутата досі не заважав Дубінському нарощувати свій вплив. Так, влітку 2020 року він очолив київський обласний осередок партії, а на місцевих виборах був обличчям кампанії в області.

Та не варто сподіватися на нові “натяки” від США про потребу прибрати Дубінського.

Цього разу їх напевно не буде – ані від адміністрації, що відходить, ані від нового американського уряду.

По-перше, це нереально через специфіку претензій, які лунають від США на адресу Дубінського і його соратників. Вашингтон звинувачує їх у втручанні в американську внутрішню політику. На цьому фоні було би дивно очікувати від США точно такого втручання в українську політику, як-от вимог відсторонення чинного представника української правлячої партії.

По-друге, українські президенти – як Порошенко, так і Зеленський – відомі своєю схильністю опиратися подібному тиску з боку західних партнерів. Навіть коли їхній опір – собі на шкоду. Про це неодноразово доводилося чути від західних дипломатів, тому ті нині намагаються уникати навіть натяків на подібний тиск.

 

Та є ще одне міркування. Можливо, навіть вагоміше за попередні.

Дії Києва стануть лакмусовим папірцем, який вплине на подальше ставлення США до Зеленського і його команди.

Річ у тім, що зараз на Заході – і у Вашингтоні також – немає розуміння, якою є роль адміністрації Зеленського у інформаційній атаці, яку організував Андрій Деркач.

Нагадаємо, минулого року, під час президентської кампанії у США, Деркач оприлюднив низку аудіозаписів переговорів президента Порошенка із Байденом, коли той обіймав посаду віцепрезидента США.

Тоді, у травні минулого року, Зеленський прокоментував “плівки Деркача”, натякнувши на потребу розпочати розслідування щодо дій Байдена. Ці слова були сприйняті американцями як некоректні. Втім, згодом на Банковій зрозуміли цю помилку і президент спростував свої ж заяви. Це дозволило владнати конфлікт, але не зняло усіх питань.

Передусім – про те, як у агента РФ Деркача опинилися записи президентських розмов.

Жодних притомних пояснень цього від Банкової досі не пролунало. Про розслідування “зливу” також не повідомлялося. Хоча у 2020 році доступ до архівів президентських переговорів, які мають статус таємних, мав лишатися тільки у чинної української влади. Цього недостатньо для переконливих тверджень про те, що за “деркачгейтом” стоїть Зеленський або його близьке коло, але й виключити це припущення також неможливо.

Тому реакція української влади (у тому числі партії “Слуга народу”) на санкції проти Дубінського матиме особливе значення. Натомість відсутність такої реакції буде здатна переконати Держдеп у тому, що Деркач проводив свою спецоперацію за погодженням із Банковою – із усіма можливими наслідками.

І зрозуміти це Зеленському доведеться без жодних прохань або нових натяків з Вашингтона.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор “Європейської правди”

Новини Партнерів

Залишити відповідь