1. Росіяни хочуть змусити владу Придністров‘я вступити в війну і погнати на Бесарабію армію ПМР. Так, справді, хочуть саме змусити, бо придністровська влада хоче пропетляти, так як пропетляв свого часу Лукашенко.
2. Влада ПМР зацікавлена в тому щоб зберегти нинішній статус-кво, який дозволяє певній групі людей заробляти надприбутки, мати паспорти Молдови і при цьому вважатися опорою Кремля в регіоні.
3. Армія ПМР це приблизно 10-11 тисяч чоловік плюс російський контингент до 3 тисяч. Реально бойових людей до 8 тисяч. Це останній резерв Путіна, який можна ввести без оголошення мобілізації в самій РФ, чого він поки категорично не хоче побити.
4. Головна затримка у початку введення ПМР в війну – небажання самого керівництва ПМР брати участь у війні і парарлельно – повне небажання жителів ПМР воювати (сьогоднішні черги на адмінкордоні з територіями підконтрольними Кишиневу – це всі ті, хто втікає від мобілізації. Тому зараз почнеться «виламування рук». Його результат зараз можна оцінити, як 60:40 на користь вступу Придністров‘я в війну. Хоча ситуація буде змінюватися кожен день.
5. На жаль, поки Молдова боїться відкривати другий фронт. Ключова роль в рішенні Молдови належить кільком європейським країнам: чи захочуть вони «вписатися» за Молдову і дати Кишиневу певні гарантії. Але сьогоднішні заяви Президента Молдови – це бажання тягнути час.
6. Власне, вчорашні заяви Лаврова про ядерну зброю і третю світову війну, в тому числі продиктовані саме придністровським загостренням.
Окремо хочу також прорекламувати нову доповідь Ukrainian Institute for the Future Українського інституту майбутнього «Іван Віссаріонович Путін. Як працює історична машина РФ». Цю доповідь (лінк в коменті) написав наш експерт Сергій Громенко і в ній ми пояснюємо як працює російський історичний фронт з яким нам доведеться воювати і через десять років після закінчення війни.
peredplata
