25-річна Павліна Николаєвич з Чернівецької області — керівниця відділення гранатомета на Бахмутському напрямку. Свою військову кар’єру розпочала шість років тому, коли її друзі врятувались з Іловайського котла. Тоді вирішила захищати Україну. За цей час змінила кілька посад — починала з кухарки.
Як командирка, Павліна зосереджується на тому, щоб виводити побратимів з-під обстрілів живими за будь-яку ціну. Влітку вона отримала відзнаку “Хрест за бойові заслуги” за те, що змогла вивести військових з оточення. До року повномасштабного російського вторгнення в Україну Суспільне розповідає історію командирки.
В окопах байдуже, чоловік ти чи жінка
За словами Павліни, на війні немає жіночих чи чоловічих прав та обов’язків, – на позиціях чи в окопах на це не зважають. Водночас розповідає, що через свою статуру важко знайти військову форму. У вільний час вшиває та вкорочує.
Військова каже, що за пів року служби в частині здобула авторитет. У чоловічому колективі почувається комфортно, бо за характером – бойова, й не було задач, які б не виконала.
За словами командирки, на війні всі одне з одним щирі. Коли на позицію заходять нові військові, то відразу розповідають про свою родину та як хочуть до них повернутися. Водночас їх потрібно готувати до бою.
“За весь час, що я була на позиції, вражені були і я, і вони, – коли я виходжу в поле й стріляю, а троє не можуть вийти, бо їм страшно. Вони сидять й заряджають мені магазини. Потім ввечері міркую, як маю готувати їх до виходу на бойові позиції, бо кожен повинен відпрацювати”, – пригадує Павліна.
За словами військової, іноді доводиться не дослухатися до вказівок командування, а робити, як бачить сама.
“За мого брата мають полягти сотні”
Два місяці тому під Соледаром загинув старший брат Павліни. Він жив за кордоном та мав сім’ю. Військова каже, що просила його сидіти вдома, проте він повернувся в Україну. Спочатку був під Херсоном, а потім два місяці воював на сході.
“Ніколи не думала, що брат піде служити. Він постійно хотів довести мені, що кращий й більше може. Я цього не розумію досі. У нього сім’я й дитина. Це мене ще більше розізлило. За його голову мають полягти сотні”, – каже військова.
Після смерті брата Павліна могла покинути службу, але не погодилася це зробити, бо відповідає за людей.
“Не треба пускати ворога до себе. Я приймаю рішення й несу відповідальність за людей, які там, – маю витягнути їх живими за будь-яку ціну”.
Що відомо
- Павліна Николаєвич — командирка гранатометного відділення 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
- “Хрест бойових заслуг” — відзнака Президента України, що встановлена для відзначення військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань. Нагороджують за видатну особисту хоробрість та відвагу або видатний геройський вчинок під час виконання бойового завдання в умовах небезпеки для життя та безпосереднього зіткнення із супротивником.
Джерело: Суспільне Буковина
peredplata
