Вірмени масово залишають Нагірний Карабах, залишаючи за собою згарища своїх домівок

-Вірмени, котрі проживали в прилеглих до Нагорнo Карабахy районах і які невдовзі повинні перейти під контроль Азербайджану, масового біжать звідти і спалюють до тла свої будинки аби вони не потрапили в руки нових господарів.

Історія має властивість мститись. Ранньої навесни 1993 року вірменські формування з боями зайняли територію Нагірного Карабаху. Тоді азербайджанське населення бігло, бігло через високий Муровдагскій хребет, в мороз, багато азербайджанців замерзли на смерть, а вірмени почали методично знищувати їх кинуті житла, як вони це зробили і в інших зайнятих районах власне Азербайджану.

Тепер прийшла черга вірмен терміново евакуюватися на свою велику батьківщину.

По дорозі, що веде через Кельбаджарський район у Вірменію, один за іншим йдуть вантажівки, забиті домашнім скарбом, аж до асфальту просіли легковика з прив’язаними до дахів диванами і холодильниками, бредуть рідкісні стада корів і овець – їх теж переганяють в Вірменію.

Масова евакуація вірмен розпочалася ще 7 листопада, коли вірменська армія остаточно втратила місто Шушу (у чому зізналася тільки заднім числом). Тоді з Степанакерта та інших районів на межі паніки евакуювалися залишки мирного населення. Дорога до Вірменії була забита машинами протягом багатьох кілометрів.

Тепер, через кілька днів після закінчення боїв і обстрілів, Степанакерт виглядає вимерлим, ледь живим містом.

Майже всі магазини та готелі зачинені, зачинений і прес-центр. Де знаходиться глава невизнаної НКР Араік Арутюнян – невідомо.