Адміністрація США запровадила санкції проти Кремля. Вони виявилися не дуже жорсткими. Чи міг Байден спробувати домовитися з Путіним щодо України й не тільки? Так, вважає Костянтин Еггерт.
Джо Байден завдав по режиму Путіна справді серйозного удару. Чи не завдав? Чи попередив, що завдасть, якщо…? На перший погляд усе виглядає так, начебто Білий дім підняв на новий рівень протистояння з Москвою. Крім санкцій проти фізичних осіб та компаній, пов’язаних з Кремлем, а також висилання дипломатів, ухвалені заходи проти зовнішнього боргу Росії.
Крім того, американський президент підписав указ з грізною назвою “Про надзвичайний стан у країні в зв’язку з незвичною та надзвичайною загрозою національній безпеці, зовнішній політиці та економіці Сполучених Штатів”. Але, насправді, це все – лише юридичний інструмент, котрий дозволяє президентові США з цього моменту запроваджувати санкції своїм розпорядженням, без участі Конгресу.
Санкції США – “дамоклів меч” над Путіним
Санкції проти російського державного боргу, про який у перші години після опублікованого розпорядження Байдена гомоніли соцмережі, насправді не представляють нічого особливого. Адже першою по держборгу вдарила ще адміністрація Трампа. Вона заборонила купувати облігації, номіновані в валюті. Директива Байдена забороняє купувати рублеві облігації, але тільки на первинному ринку, тобто безпосередньо в російської держави. Але якщо ви хочете їх купити, наприклад, у якогось російського банку, навіть афілійованого з державою, то ніхто вам навіть слова не скаже.
Найбільш неприємним для Кремля є те, що, якщо вірити тексту указу, віднині Байден та його майбутні послідовники в Білому домі можуть без консультацій із законодавцям запроваджувати санкції за будь-які дії Кремля, які вони вважатимуть ворожими, проти будь-яких компаній та осіб, котрі президент вважатиме хоч якось причетними до цих ворожих дій, включно з подружніми партнерами та повнолітніми дітьми членів російської правлячої верхівки. Як сказав у зв’язку з цим знайомий західний фінансовий аналітик, “домоклів меч викували в п’ять разів більшим і в п’ять разів гострішим за колишній”.
Витік інформації від Байдена
Але як це відобразиться на найближчому майбутньому? Адже не минуло й двох днів після того, як Байден говорив з Путіним по телефону й запропонував зустрітися. Після розмови російський лідер терміново подзвонив президенту Фінляндії Саулі Нііністе і, як повідомила пресслужба Кремля, “поінформував” його про розмову з Байденом. Нііністе давно виконує роль посередника між Москвою та Заходом. Саме він був господарем саміту Путін-Трамп у 2018 році. Це було схожим на те, начебто Путін поспішав зловити момент і запустити процес організації саміту, поки не пізно.
Але запровадити санкції відразу після цього, на перший погляд, означає поховати надії на саміт. Підготовка до зустрічей у верхах передбачає певну стриманість з обох боків. І раптом – санкції. Єдине логічне пояснення тут таке: Байдена давно критикували за те, що він зволікає з відповіддю на втручання Москви в президентські вибори 2020 року, яке він сам же й засуджує. Він не міг далі нічого не робити. Цього не міг не розуміти й Путін.
Байден обрав віносно м’які заходи, але з прицілом на майбутнє. Й попередив про це співрозмовника в Кремлі. Опосередковано на користь цього говорить те, що видання The New York Times – один з головних каналів, котрий використовується демократичною адміністрацією для вигідного їй витоку інформації – фактично відразу доволі докладно написало про санкції. Це вірна ознака того, що нинішні заходи – швидше PR, ніж спроба завдати реальної шкоди. Якщо планують несподіваний удар, то так не роблять.
Байден і Путін домовились про Донбас?
Санкції передбачають не стільки негайну шкоду, скільки креслення червоних ліній на майбутнє. Питання – як тепер діятиме Путін? Для початку вишлють десять американських дипломатів. Серед інших можливих заходів – закриття вже фактично майже закритого бюро Радіо “Свобода” і блокування “Твіттера”, для початку також тимчасове.
Якщо в зверненні до Федеральних зборів 21 квітня Путін раптом оголосить про визнання так званих “ЛНР” та “ДНР” та/або взяття їх під захист Росії – тобто, фактично, легалізує ситуацію, котра існує на сході України, починаючи від 2014 року, тоді можна буде з великою вірогідністю сказати: такою є негласна, неофіційна, мовчазна – називайте як хочете – домовленість, чи, швидше, взаєморозуміння, з Байденом.
Після тієї мілітаристської істерики, котра третій тиждень поспіль не вщухає в кремлівських ЗМІ й провладних пабліках у соцмережах, складно собі уявити, що наступного тижня Путін говоритиме тільки про розпечатування держрезервів для підтримки населення й нові податки для “багатіїв”. Зрозуміло, обурення на Заході в цьому випадку є неминучим і можуть бути запроваджені нові санкції. Адже такий крок означатиме фактичне, якщо не юридичне приєднання частини української території до Росії. Реакція Києва буде передбачувано різкою й обурливою, але насправді президент Зеленський зможе законно оголосити те, про що досі говорив напівофіційно – мінські домовленості є мертвими й ніхто ніколи їх не виконуватиме.
Автор: Костянтин Еггерт – російський журналіст, автор щотижневої колонки на DW
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.
peredplata
