Вiдомий дисидент i психiатр спробував пояснити, чому в країнi не вiдбуваються змiни на краще :
\”Ми сидiли довго. Розумнi й гiркi виявилися хлопцi. Менi було щиро шкода їх, серйозно стурбованих долею країни. Країни, яка категорично не хоче чути правду про себе. Країни, де її правителi, поховавши з почестями мертвих романтикiв, далi крадуть, беруть хабарi й одночасно ревно моляться у храмi\”.
Ось так надривно, пронизливо i навiть якось безнадiйно вiдомий дисидент, громадський дiяч i психiатр Семен Глузман описує свою зустрiч iз трьома молодими солдатами, на якiй вони поговорили про долю країни.
— Але чому так діється? Ми ж маємо нову владу: Президента, прем\’єра. А країна, здається, не розумiє, що стоїть на краю прiрви. Чому?
— Скажу рiзко, але вiдверто: по-перше, не зовсiм це новi люди. I наш Президент, i прем\’єр вигодованi тiєю системою, яка була у країнi ранiше. По-друге, чимало високопосадовцiв не реально з корупцiєю борються, а демагогiєю займаються. Найбільше говорити про боротьбу з корупцiєю люблять у нас тi, хто брав, бере i братиме. Зрозумiло, що одномоментно змiнити це неможливо, однак заплющувати очi на цю проблему також не можна. Треба нарештi перестати iмiтувати боротьбу з корупцiєю й почати повiльно, але впевнено крок за кроком їївикорчовувати.
— Чи може бути вiйна на Сходi поясненням того, що нiчого не змiнюється?
— Тепер усiм зручно говорити, що у проблемах, якi ми маємо в Донецькiй i Луганськiй областях, винен Путiн.А знаєте, ще у 2004-му в нас провели серйозне американсько-українське психiатричне дослiдження, яке показало жахливi цифри депресiї, суїцидiв, алкоголiзму й багато iншого негативу саме на Донбасi – у Донецькiй та Луганськiй областях. Цей регiон дуже рiзко вирiзнявся серед iнших. Я передавав данi цього дослiдження суперпатрiотовi Ющенку, однак йому вони видалися нецiкавими. Однак саме вони ще тодi – десять рокiв тому – показували, що настрої на Донбасi можуть обернутися чимось страшним.З цими людьми треба було починати ще тодi працювати. Можливо, якби вони були хоч трохи емоцiйно стабiльнiшi та щасливiшi, то не допустили б того, що тепер дiється на їхнiх землях.
— Сьогоднi Порошенко робить спроби змiнювати країну, але помiтних успiхiв у цьому не досягає. Чи не матимемо ми такого ж розчарування, як було за правлiння Ющенка?
— Люди, якi давно знайомi з Порошенком, кажуть, що вiн доволi жорстка, а моментами навiть жорстока людина. Вiн серйознiший державний дiяч, анiж Ющенко. Але вiн також може наламати дров i зробити неправильнi кроки, як будь-яка людина, що має багато влади в руках.Припускаю, що i в Порошенка, i в Яценюка є реальне бажання дати лад в країнi. Але не тому, що вони такi хорошi, а тому, що в них вибору нема. Бо якщо вони не виправдають надiй людей, їх зметуть.
Втiм, скажу щиро, я не впевнений, що в них усе вийде. Надто все складно, надто багато ризикiв. Тому я боюся, що без третього, агресивнiшого i серйознiшого Майдану не минеться.
— Чи маєте свiй рецепт змiни i пiднесення країни?
— Перш за все я хотiв би закликати до активностi звичайних людей. Якщо ми не будемо контролювати чиновника в селi чи Президента країни,то матимемо те, що й ранiше. Полiтики роблять все, щоб якомога менше вiдкриватися виборцям, а ми, навпаки, повиннi домагатисямаксимальної вiдкритостi i пiдзвiтностi. Це змiнить ситуацiю. Однак важливо, щоб усi грошi, якi надходять у країну, стали контролювати.I перше, що я зробив би, – це вiдкрив би для загального доступу бюджети всiх вiдомств, установ, що утримуються коштом платникiв податкiв.Може, мене не цiкавить, скiльки отримують спiвробiтники мiлiцiї й СБУ, але я хочу знати, скiльки йде на школу, на лiкарню, що поряд з мiсцем, де я живу. Щоб усi ми, сусiди, могли оцiнити, чи рацiонально витрачаються кошти у полiклiнiцi або у школi. Бо кожен чиновник – вiд працiвника райдержадмiнiстрацiї до глави держави – найнятий за нашi грошi й повинен максимально широко звiтувати про свої дiї. Ось iз такого маленького кроку я б почав велику справу – зробити людей вiдповiдальнiшими за свою країну.
Iрина КОВАЛЕНКО, газета \”Експрес\”
peredplata
