11 липня 1993 на рейді Сухумі експедиційний відділ УНСО «Арго» з зенітної установки потопив сторожовий катер «чф рф», що обстрілював узбережжя, і перешкодив висадці морського десанту.
В перших числах червня до Києва прибула делегація в складі депутатів ВР Грузії. Керівництво УНА-УНСО вирішило надати допомогу грузинському народові в його боротьбі з москальским агресором.
Перший підрозділ з 11 Українців під керівництвом сотника Устима (Валерія Бобровича) вступив на грузинську землю в середині червня 1993 і влився в ряди Сухумського батальйону морської піхоти Міністерства оборони Грузії, що розмістився на території пансіонату «Сіноп» на околиці Сухумі. москальське телебачення повідомило, що в Тбілісі «висаділся полк, сфармірованний із галицкіх Українців». Насправді, лише один був з Західньої України
За кілька днів підрозділ підняли по тривозі та перекинули в район сухумського маяка й радіолокаційної станції, де очікувалось вторгнення москальского морського десанту.
Валерій Бобрович («Щоденник сотника Устима. Як козаки Кавказ воювали»):
«Назавтра на рейді з’явився москальский катер. Явно промацуючи нашу оборону, почав обстріл нашого узбережжя. Бив навмання, але, враховуючи, що робилося це з носової автоматичної гармати, приємного було мало. Не маючи опору, знахабнів і підійшов зовсім близько до берега. Вогонь став прицільним. Тут вже стало не до жартів. Петляючи між стовпами піску та гальки, піднятими вибухами снарядів, я підбіг до «Шилки». Відхекавшись, постукав прикладом по броні. З люка висунувся грузинський офіцер.
— Чому не стріляєте, чому не потопите цю консервну бляшанку? Ви що, хочете, щоб він створив тут місячний ландшафт?!
— Не можемо, катер москальский, а ми офіційно з «рф» не воюємо. Тільки за прямою вказівкою командуючого корпусом.
Наша 23-мм «зушка» стояла на старенькому «ЗіЛу», який дотягнув її на собі до будівлі РЛС і здох — сів акумулятор. Але справу, в будь який спосіб, все одно треба було вирішувати. Катер підійшов метрів на 400–500 і гамселив на всю котушку. Я вліз у кабіну, поставив перемикач коробки передач у нейтральне положення і, щойно катер розвернувся до нас бортом, хлопці виштовхнули машину з-за будівлі. На наше щастя, перша ж черга прийшлася по рульовій рубці та кормі. На катері щось запалало. Туди кинулися матроси, але були зметені автоматно-кулеметним вогнем з берега.
Підбадьорені нашим успіхом, стріляли всі, навіть сторож маяка зі своєї старої дубельтівки 16-го калібру. Потрапивши під такий шалений обстріл, моторний човен, який намагався прийти на допомогу палаючому катеру, за кілька секунд затонув. Катер намагався вийти із зони обстрілу, але кілька снарядів «зушки», пущених під корму, пошкодили кермо. Катер почав циркулювати колами і, отримавши чергову порцію снарядів у борт нижче ватерлінії, завалився на лівий борт і затонув. За кілька хвилин на воді залишилась лише пляма солярки та плавало якесь сміття. У бінокль я розгледів два рятувальні пояси, але людей видно не було.»
Так завершилась перша морська баталія УНСО.
peredplata
