Україна на прохання кривавого патріарха Гундяєва обміняла митрополита Іонафана Єлецьких на військовополонених.
В мережі з’явилися інсайди неофіційної біографії одного зі стовпів церковного розділення та носія “русского міра” (автор тексту митрополит Євстратій), які дають чітке бачення, як ієрархи УПЦ МП ставали на шлях зради Вітчизни.
Ми републікуємо текст із власними коментарями.
У1970-х роках Єлєцкіх був прилаштований викладачем співу у Ленінградській духовній академії, де ректором був Кирило Гундяєв.
Однак ВІДРАЗУ після звільнення Гундяєва з ректорства – був вигнаний з Акалемії новим ректором. За аморальне життя. Яке за ним тягнеться і дотепер. Чого він навіть і не приховує.
Аморальний спосіб життя робили його “безпрограшним клієнтом” КГБ, яке разом із Гундяєвим (очевидно) прилаштували його в Києві, при чому тут його карʼєра наприкінці 1980-х різко пішла вгору. Він став керуючим справами (тобто канцлером) Екзархату, а потім – був за протекцією КГБ (як він необережно сам дав зрозуміти в інтервʼю церковній газеті МП) – став намісником Лаври при її відкритті 1988 року. Бо ГБ не дозволила призначити на цю посаду отця Якова Панчука (автокефаліст, який пізніше приєднався до УПЦ КП і піщов у автокефалію – ред.), колишнього намісника Почаївської лаври, який мав очолити відродження святині.
У березні 1991 р. вже на той час вікарного єпископа і намісника Іонафана Синод УПЦ позбавив посад і заборонив у служінні. Причина – розкрадання майна Лаври у фантастичних розмірах. Він тягнув з Лаври все, що лиш міг, аж до килимів і посуду.
Наступні роки, коли почесний патріарх Філарет намагається вибороти автокефалію, Іонафан в Україні (на прохання КГБ?) чинить спротив.
Коли РПЦ пішла війною на митрополита Філарета за те, що він виступив за автокефалію – Іонафана не тільки тихенько «реабілітували», але і призначили у новій генерації УПЦ «керуючим справами» і єпископом в Суми. Бо куди ж без такого цінного кадра!
Отже, саме Іонафан, як давній друг і поплічник Гундяєва ще понад три десятиліття тому стояв біля витоків розділення України і українського православʼя.
Із Сум Іонафан був з ганьбою вигнаний духовенством УПЦ МП за (ви будете здивовані!) систематичне розкрадання єпархії. Кажуть, що його улюбленою справою було їздити по парафіях і забирати старовинні церковні речі (ікони, плащаниці), які потім опинялися у європейських антикварів.
Духовенство МП зачинило собор в Сумах і заявило, що не пускатиме туди цього злодія, бо навіть їм терепець урвався. Тож Іонафана – відправили в Херсон.
Ви будете здивовані (насправді ні) – але у Херсоні історія повторилася. Там теж він допрацювався так, що місцеве духовенство влаштувало бунт і домоглося, щоби цього діяча від них забрали.
Тому для Іонафана створили окрему єпархію на Вінниччині, у Тульчині, з умовою, що як він не заспокоїться, то вона буде останньою. Може це подіяло, а може те, що провінційне духовенство з райцентру було не таке сміливе, як обласне в Сумах та Херсоні, але Іонафан відтоді й донедавна сидів у Тульчині.
Слід нагадати також маленьку красномовну деталь: перший орден, який Гундяєв вручив у якості новообраного патріарха РПЦ (ще навіть до формальної інтронізації в лютому 2009 р.) – був орден Іонафану, з нагоди його ювілейної дати.
Те, що Єлєцкіх повернувся до свого господаря – цілком логічна подія, як і те умиління, яке Гундяєв демонструє під камери, обціловуючи свого вірного прислужника.
ХХХ
Ця історія для нас також хрестоматійний приклад, які подаються у всіх підручниках про методи роботи російських спецслужб. Брати аморального, або позбавленого розумових здібностей персонажа, просувати по кар”єрних сходах і… викристовувати у потрібний спосіб. До слова, майже всі незаплямовані та розумні ієрархи або пішли з Філаретом, або були автокефаліістами. Бо моральність в Церкві (і не лише) робить тебе вільним, на які вершини ти б не злетів.
peredplata
