У період цієї страшної та кривавої війни військовозобов’язаним не час проявляти слабкість, ховаючись від повісток і заявляючи, що спочатку треба мобілізувати іншого, а вже тоді – його.

Про це на своїй фб-сторінці написала начальниця пресслужби Чернівецького обласного ТЦК та СП капітан Тетяна Попович.

Тетяну Попович можна назвати однією з тих, яка має цілковите право так говорити. Адже вона сама провела на фронті півтора року. Зараз із перших днів повномасштабної війни на передовій – її коханий та двоє братів.

Військовослужбовицю, яку допекли постійні спекуляції довкола теми мобілізації, написала емоційний пост:

“З перших днів цієї війни в складі одного з найпотужніших підрозділів ЗСУ воює мій коханий. Ми не бачимося від 25 лютого. Я знаю, як це – не отримувати звісток з фронту… та наразі скажу одне – що неймовірно пишаюсь ним.

Брат, який раніше не служив, переймався, чи “не забракують у військкоматі”. Він вважав, що не сусід, чи хтось інший, а й він сам має захищати свою сім’ю та країну. Швидко навчився всьому необхідному та поїхав на фронт. Решта, каже – на практиці, “бо ворог не чекає”.

Інший брат, як і багато інших буковинців, повернувся з-за кордону, щоби воювати. Нещодавно побував у самому пеклі і вже відчув це на своєму здоров’ї.

Велика, руйнівна війна – це наша реальність, якої не уникнути. Єдиний можливий шлях – боротись. Іншого немає. Це має усвідомити кожен. Мобілізувати всі свої духовні й фізичні ресурси та робити все, щоб встояти, щоб перемогти, щоб підтримати один одного.

Намагаюсь толерувати, аби не надто грубо про те, що у воєнний час вважаю негідним і неприпустимим… Я зневажаю чоловічу (особливо) слабкість на тлі війни, як ніколи.

Одним з її проявів є метушня навколо повісток, коли на заклик – “Хлопче, ворог у хаті – потрібна твоя підмога” дехто влаштовує істерику, чи показує на когось пальцем “беріть спочатку того чи того”… і таке інше.

Вибачте, але історії про бідолах на відпочинку чи на вулиці, яких кличуть рятувати країну, історії, в яких попри всі обставини – ключовим є непорядність, боягузтво, в мене викликають лише зневагу і злість. Бо гідний заклику про допомогу не страхається, бо захист Батьківщини для гідного – святий обов’язок.

Безумовно, не кожен із певних причин може стати у стрій. Та в такому разі варто прийти в ТЦК та СП і підтвердити це, достойно і законно. А не ганьбитися, як деякі, отримавши повістку, панічними постами “про кривих”, та ще й вказуючи військовим, як їм потрібно виконувати свою роботу. (ці пости неабияк тішать орків і підігрують п’ятій колоні). Під час визвольної народної війни так реагувати – щонайменше негідно чоловіка, людини.

І все це на очах тих, чиї рідні поклали за нашу свободу життя. Все це – за спинами воїнів, які закривавленими руками видирають свободу з ворожих пазурів, які зціпивши зуби б’ються всупереч всьому. За спинами моїх рідних, всіх тих воїнів, які дивляться в очі смертельній небезпеці, звитяга яких вражає весь світ. Вони теж люди і відчувають страх, але долаючи його, йдуть вперед, бо знають – інакше ворог знищить все. Вони теж воліли б бути в комфорті а не в окопах, та не на часі про “хочу-не хочу”, бо є лише – “треба” коли війна.

Хтось місяцями своїми тілами зупиняє кулі і уламки, щоб до нас, сюди, не долітало. Сюди, де вже дійсно просто соромно слухати ці балачки про повістки, про чоловіків захованих у шафах…

Повторюю: повістка – це заклик захищати своє і своїх, аби москаль не був завтра тут, в наших будинках. Ми переможемо. Без сумніву. І кожен з нас залишить слід, зокрема, і в пам’яті інших, відповідно того, як проявив себе у найгірший, найважчий час, коли країна стікала кров’ю. Слава Україні! Слава гідним та відважним!” – написала Тетяна Попович.

Раніше molbuk.ua писав про те, що частина буковинців та гостей області настільки нажахані тим, що їх можуть відправити до війська, що будь-яка інформація про мобілізацію або вручення повісток відразу набирає небувалої популярності. Цим скористалися адміністратори одного з тг-каналів, створивши паблік, в якому повідомляють, де на Буковині вручають повістки.