Вже просто нудить від постів “чоловіків” з країн, які щиро прийняли українців, як біженців, з написами: «Це найкраще літо в моєму житті».
Найкраще? Дійсно найкраще! Бо ти пристосуванець, який нічого в житті не бачив і скористався війною, щоб на шару пожити за кордоном.
Вишиванку вже вибрав, в якій повернешся з іншої країни після перемоги зі словами: “Ми перемогли!”? Ми… Ага, млять… Ми…
Бісять фото столів, які ломляться, з підписами: «Разом до перемоги».
Разом з ким?
З сирокопченою ковбасою?
Болісно від відео, на якому в Києві шалено топчуть танцпол на дискотеках під патріотичне «Вова, цензура їх, цензура», в той час, коли сотні ракет цензура Кременчук, Кривий ріг, Миколаїв, Харків, Запоріжжя, Дніпро. Коли ведуться пекельні бої на Харківщині та на Херсонщині, на Запоріжській землі та на Донеччині.
Люди, ви досі думаєте, що в війну всім дуже цікаво дивитися, як ви дупи в спортзалі качаєте чи поїдаєте суші у дорогих рестораціях?
Я розумію, що життя продовжується і потрібно радіти кожній миті, але рекомендації психологів: “Не треба зациклюватись на війні”, – дехто зрозумів аж занадто буквально. Вам так не здається?
Звичайно, радійте, танцюйте, їжте, живіть і насолоджуйтесь життям, але робіть це тихіше. Майте повагу до тих, кому зараз дуже болить.
Бо поки ви бігаєте на біговій доріжці – тисячі матерів кожного дня бігають на могили своїх дітей.
Тим, хто щойно прийшов з поминок, де їв коливо, зовсім не цікаво яку страву ви сьогодні дегустували в сусідньому ресторані та як вона виглядала.
Скільки ще людей має загинути, щоб прокинулась людяність у тих, в кого вона ще й досі спить?
Леонід Харченко.
https://www.facebook.com/100002920266739/videos/1140400823544218
peredplata
