Одягнений у вишиванку, пан Ігор відраховує секунди до опівдня.

Допомагають йому колеги з мистецької школи, які встановлюють під пам’ятником Лук’яну Кобилиці велику колонку. І щойно годинник показує дванадцяту, музика заповнює площу.

Перехожі, яких, щоправда, в суботу в центрі небагато, зупиняються послухати красиве виконання.

“Чернівецька обласна адміністрація запропонувала гарну ініціативу нам і Путилі – виконувати всіма улюблені музичні композиції на площах наших містечок для привернення уваги туристів. У Путилі гуцульські переспіви виконує трембітар. Ми також охоче підтримали цю ідею. Спершу думали грати біля пам’ятника Писанці, але там трохи менше місця. Зрештою, вирішили, що гратимемо біля Лук’яна Кобилиці, а за одне привернемо увагу і до цієї непересічної на Буковині історичної постаті”, – розповідає працівниця мистецької школи Ганна Ватаманюк.

Пан Ігор музикою займається з дитинства, це його фах, тож пропозицію грати для людей на площі сприйняв охоче.

“Поки гарна погода, то немає проблем. А от коли задощить-засніжить, то, мабуть, доведеться змінювати локацію. Скрипка – інструмент делікатний…”- зауважує Ігор Лучик.

Жителі Вижниці здебільшого позитивно сприйняли цю нову гарну традицію.

“Дехто, щоправда, зауважував, що це не на часі, бо війна. Але мені здається, що культура, історія, мистецтво не можуть бути не на часі. Тим паче, дякувати Богові, спокійно тут у нас”, – каже працівниця мистецької школи. Щойно перехожі завершили аплодувати скрипалеві, у місті залунала сирена й голос із гучномовця запросив усіх до укриттів…