З листопада на Центральній площі Путили Чернівецької області щодня у полудень лунає звук трембіти. Так у громаді намагаються зберегти давню традицію гри на гуцульському інструменті. Народні мотиви на трембіті виконує місцевий житель Петро Самашко. Він опанував цей інструмент понад 15 років тому й наразі навчає гри на ньому дітей. Суспільне Чернівці розповідає історію трембітаря.

Традицію сповіщати жителів про полудень з листопада започаткували на центральних площах Вижниці та Путили. У Вижниці на скрипці виконують мелодію пісні “Я піду в далекі гори”, а у Путилі грають коломийки на трембіті. Так планують відновлювати давні традиції, а також хочуть зацікавити туристів та мандрівників відвідувати громади, розповідає трембітар Петро Самашко.

Тепер Самашко щодня виходитиме на площу й звуками трембіти оголошуватиме настання полудня.

“Місцеві може ще не звикли до цієї традиції, але люди приходять слухати. Виходять з авто і знімають мене. Немає різниці, я гратиму чи хтось інший. Зараз будемо дітей навчати гри на трембіті, тому це зможе робити кожна дитина з музичної школи, яка тут недалеко”, – розповідає чоловік.

Трембіта – гуцульський інструмент, який виготовляли зі смереки-громовиці та обвивали корою берези. Нею гуцули сповіщали людей про весілля, хрестини, різні святкування або похорони. Для цього були різні мелодії.

“Не було колись телефонів. З гори на гору гуцули подавали різними звуками різні сигнали. Люди тоді розуміли, чи виходив хтось на полонину, чи збирав овець”.

Петро грає на трембіті з 2006 року. Тоді купив у місцевого майстра свій перший інструмент і з колегою сформував колектив “Карпатська тайстра”. Разом з гуртом Самашко їздив на різні українські та міжнародні фестивалі у Польщу та Угорщину. Загалом чоловік вміє грати на усіх гуцульських інструментах.

“Я сам — баяніст. На всіх гуцульських інструментах вмію грати. В мене є ліра, цимбали, дуда, дримби та сопілка. Я працюю в школі й вчу дітей автентичної музики. На трембіті не так легко грати. Треба мати сильне дихання та губний апарат. Але в мене грають діти з восьмого та дев’ятого класів”, – каже Самашко.

Після початку повномасштабного вторгнення колектив Самашка рідше бере участь у фестивалях. Водночас грають у військовому оркестрі на похоронах полеглих військових. Там Самашко грає на баритоні. Каже, виконувати музику на похоронах – найважче.

Коли Україна переможе у війні, Петро планує зіграти “моцну” мелодію гуцулки на трембіті.

“Ця мелодія не така журлива. Тоді думаю, що всі під неї затанцюють та загуляють від радості. Коли, дай Боже, буде перемога”.