Вже майже півроку на фронтах України хоробро захищає нашу землю колега з Чернівців журналіст Юрій Чорней.
Пам’ятаєте, ми говорили про те що, він, як ніхто інший з нас, був дуже далекий від війни. Він більше часу проводив у бібліотеках, в архівах, на розкопках як археолог та історик, а не в спортзалах. Юрко писав книги, статті. Він не чекав війни, не готувався до війни.
Війна сама прийшла і покликала його. І він не відмовився, не ухилився, не сховався, не втік. Відразу пішов. Добре готувався, вчився військовій справі. Хоча Юрій на той час мав вже 53 роки. І, з’ясувалося, що він навіть у навчальному центрі був найстаршим. І зараз у його роті на фронті старшого за нього немає нікого. Юра зараз на одному із найважчих ділянок фронту. І я не знаю, чи можна говорити, де він є, але те, що він робить, як воює, де знаходиться… За це треба дякувати Богові.
І, до речі, стало відомо останніми днями, що Юра Чорней, журналіст, письменник, історик, служить у морській піхоті. Якось я жартома сказав:” Юра, ти, напевне, морський котик”.
А він відповів:
– Та ні, може морський вовк.
– Ти справжній морський вовкокотик чи котововк.
На цей жарт він цілком серйозно видав:
– “Старий і море”
Пам’ятаєте, у Гемінгвея ”Старий і море”, за що отримав Нобелівську премію.
А Юркові може грамоту дадуть. Чи медаль…Бо ордени у нас тільки своїм, кварталівцям…
Дякую, Юрку!
peredplata
