Санкції США проти влади Януковича. Юридична база готова

Тривалий час санкції проти української влади з боку США виглядали лише опудалом, яким опозиція час від часу \”тролила\” Януковича. Але протягом двох місяців Банкова в своїх стосунках із Америкою здійснила карколомний стрибок у прірву.

У листопаді \”Українська правда\” опублікувала конфіденційного листа державного секретаря Джона Керрі до президента Віктора Януковича. Тон послання виглядав дружелюбним та оптимістичним – тут тобі й обіцянка підтримати грошима МВФ, і перезавантаження двостороннього діалогу, і натяк на організацію повноцінної зустрічі з Бараком Обамою.

Але за цей час, з жовтня по грудень, Янукович змусив Вашингтон повністю змінити оцінку його постаті. В очах американської влади він перетворився на агресивного і часом неадекватного авторитарного керівника, готового втопити власну державу в крові заради збереження влади, що приносить йому неконтрольоване збагачення.

Подібні метаморфози зазвичай не минають без наслідків. Санкції – це останній інструмент реагування, який означає фактичне замороження стосунків з такою країною. Рішення про їх застосування даються складно, але Америка має такий досвід. І, на відміну від Європейського Союзу, де рішення ухвалюються консенсусом серед 28 держав, Вашингтон здатний реагувати швидко і жорстко.

За ці два місяці США кардинально змінили риторику щодо Януковича – тепер вони прямо попереджають про покарання, яке чекає на українського президента та його підлеглих в разі нових спроб силового розв\”язання ситуації з ЄвроМайданом.

Слово \”санкції\” міцно закріпилося в лексиконі сенаторів та – і це найголовніше – посадових осіб Державного департаменту США. Станом на сьогодні ідея адресного батога зафіксовано в позиції багатьох американських посадовців.

Перше – це проект резолюції Палати представників №447, внесений 16 грудня 2013 року шістьма конгресменами: \”…у разі подальшого застосування сили представниками влади проти мирних протестувальників Палата представників може розглянути адресні санкції проти тих, хто надавав команди або був залучений до застосування сили\”.

Друге – це проект резолюції Сенату №319, внесений 11 грудня 2013 року одинадцятьма сенаторами: \”у випадку подальшого застосування сили проти мирних протестувальників, президент США та Конгрес можуть розглянути, чи слід застосовувати адресні санкції, в тому числі візові обмеження і заморожування активів, щодо осіб, відповідальних за віддання наказу або вчинення насильства\”.

Третє – це заява керівника Хельсінскої комісії США сенатора Бена Кардіна 11 грудня 2013 року: \”Якщо українська влада не вживе конкретних дій для покращення ситуації, міжнародна спільнота має серйозно розглянути питання про проведення додаткових заходів, таких як адресні санкції проти українських посадовців, відповідальних за порушення прав людини, в тому числі придушення мирних протестів\”.

Четверте – це заява сенатора від Аризони та колишнього кандидата в президенти США Джона МакКейна від 19 грудня 2013 року: \”Адміністрація президента і Конгрес мають довести до відома української влади, що подальше насилля та інші приклади порушення прав людини відносно мирних громадян буде зустрінуте адресними санкціями проти винних. Це не пуста погроза\”.

П’яте – це заява офіційного представника Державного департаменту США Джен Сакі, 11 грудня 2013 року: \”Усі варіанти політики щодо України, включно із запровадженням санкцій, перебувають на столі\”.

Частина українського істеблішменту має хибне уявлення, що для введення санкцій США треба ухвалити окремий акт чи навіть спеціальний закон на кшталт \”Закону Магнитського\”, що забере декілька років та багато годин виснажливих засідань Конгресу.

Насправді, законодавча база для введення покарання проти української верхівки вже давно існує. На сьогодні є щонайменше дві норми американського права, які дозволяють карати українських чиновників та їхніх родичів шляхом заборони видачі нових або анулювання вже наявних віз.

Перша норма міститься в Акті про іміграцію та національність США. Стаття 212 (а)(3)(с) окреслює тих осіб, яким має бути відмовлено в наданні американської візи:

\”Іноземці, які є неприйнятними для отримання американської візи та допуску на територію США:

– …іноземець, чий в\’їзд або вірогідна діяльність на території США матиме потенційно серйозні несприятливі наслідки для зовнішньої політики Сполучених Штатів, якщо обгрунтовані підстави вважати так матиме державний секретар США\”.

Ця практика заборони у видачі віз неодноразово застосовувалася США щодо посадових осіб різних країн, які були причетні до порушення прав людини або спроб захопити владу шляхом фальсифікації виборів або військового заколоту. Адже ці люди своїми діями завдавали шкоди не лише власним державам, але і геополітичному інтересу Америки в частині поширення демократії як універсальної цінності по всьому світу. Під санкції також потрапляли родичів подібних чиновників.

Рекомендації щодо застосування санкцій за цим Актом державному секретареві США дає регіональна секція Держдепу. У випадку України це Бюро у справах Європи та Євразії, яке очолює заступниця Джона Керрі Вікторія Нуланд.

Нуланд добре поінформована про режим Януковича. Вона тричі за останні півтора місяці відвідала Україну та на власні очі бачила штурм Майдану спецпідрозділами \”Беркут\”. Власне, ця операція виглядала як ляпас на її адресу, адже подібні дії в присутності американського посадовця демонстрували повне нехтування закликами Вашингтона до мирного розв’язання кризи.

Авторству Нуланд належить вкрай недипломатичне слово \”відраза\”, яким Керрі наступного ранку охарактеризував спроби зачистити Майдан. Власне, це вона, перебуваючи на місці подій у Києві, написала текст заяви, який оперативно було поширено державним секретарем.

Тому для Нуланд, як куратора України в Держдепі, не становитиме великої складності визначити перелік українських чиновників, причетних до вироблення та втілення антидемократичних рішень влади.

Друга юридична база для застосування санкцій проти українських посадовців – це президентський указ Джорджа Буша-молодшого від 2004 року під номером 7750. Він сфокусований на корупціонерах, які намагаються потрапити до Сполучених Штатів, а також фальсифікаторах виборів та особах, що здійснюють тиск на судову гілку владу.

Цей указ, виходячи з формулювань, дає можливість заборонити в’їзд на територію Америки цілому ряду представників української верхівки:

\”В\”їзд до США, на іміграційній або неіміграційній підставі, призупиняється для наступних осіб:

(d) Подружжя, діти і залежні члени сім\’ї осіб, зазначених у пунктах (a) , (b) і (c), які є бенефіціарами будь-яких матеріальних цінностей або інших переваг, отриманих такими особами\”.

Під \”серйозні несприятливі наcлідки для національних інтересів США\”, про які згадується в указі Буша, так само підпадають утиски демократії та прав людини, поширення яких є офіційною зовнішньополітичною доктриною Вашингтона.

Оприлюднення прізвищ осіб, що потрапили під дію американських адресних санкцій, заборонено. Єдине, що вдалося довідатися \”Українській правді\” – свого часу саме на підставі цього акту президента Буша було позбавлено права в’їзду до США Григорія Суркіса.

Загалом у 2007 році Держдеп звітував, що указ 7750 застосовувався, починаючи з 2004-го, \”дюжину разів\”. Існує інформація, що візи були скасовані посадовцям з Камбоджі, Кенії та Нігерії. Тепер цей перелік можуть поповнити люди з не менш екзотичними для американців прізвищами. Такими, як Klyuyev, Zakharchenko або Lyovochkin.
УП

peredplata