На початку року, 4 лютого, президент Володимир Зеленський вперше в інтерв’ю заявив, що готує велике перезавантаження владної команди.
В той момент більшість українців, західних партнерів та ЗМІ цікавило, чи відбудеться звільнення головкома ЗСУ Валерія Залужного. Але президент пообіцяв, що зміни в армії будуть частиною процесу перезапуску влади загалом.
Для звільнення Залужного та більшої частини його команди Зеленському знадобилося 4 дні, а на так зване перезавантаження влади пішли цілих 7 місяців.
Впродовж цього часу Офіс робив кілька підходів до заміни прем’єра Дениса Шмигаля. Влітку в ОП визначили навіть кандидатуру наступниці прем’єра в особі першої віцепрем’єрки Юлії Свириденко. Однак із часом про нову фаворитку якось забули, коли лідери “слуги” почали токсичити її перед президентом.
Та крім звільнення в травні віцепрем’єра-міністра інфраструктури Олександра Кубракова, який зайшов у політичний клінч із президентом, та міністра агрополітики Миколи Сольського, якому вручило підозру НАБУ, нічого не відбувалось.
Відставка ж прем’єра і заміна Кабміну лишались просто словами. Аж поки на початку вересня Зеленський не вирішив змінити склад уряду Шмигаля більш ніж на 50%.
“У президента зараз багато такої активно-агресивної енергії, щоб перезавантажити всю систему влади, підтягнути більше людей, з якими він може працювати “в один контакт”. Щоб після нарад і його вказівок не починались якісь довгі проволочки, відкладання, щоб він сказав – і система побігла виконувати”, – пояснює природу нинішньої масштабної кадрової ротації один із членів уряду.
Хто і чому втратить свої місця в Кабміні, хто обійме звільнені посади та як команда Андрія Єрмака в Офісі стала головною кузнею кадрів для посилення уряду, розбиралась “Українська правда”
Чому розпочалося “велике перезавантаження” уряду
Наприкінці серпня, за даними УП, прем’єр Денис Шмигаль добився відвертої розмови з президентом. Глава уряду, чутки про відставку якого регулярно з’являлись у ЗМІ, попросив або вже звільнити його, або дати працювати, адже постійні чутки про відставку розхитують керованість системи влади.
Зеленський пообіцяв прем’єру не смикати його і дати можливість спокійно працювати. І вже за якісь десять днів на нараді в ОП просто запропонував замінити половину міністрів.
“Президент каже: “Денис Анатолійович, давайте наступного тижня закриємо всі кадрові питання по уряду, щоб поки депутати не роз’їхались у відрядження до НАТО, ЄС, ПАРЄ і так далі, ми змогли посилити команду”. Шмигаль дуже спокійно погодився і на тому закінчилось”, – пригадує в розмові з УП один із учасників тієї наради у президента.
А вже вранці 3 вересня секретаріат Ради раптом почав отримувати одну за одною заяви міністрів про відставку.
Епіцентром міністропаду того дня став Facebook спікера парламенту Руслана Стефанчука. Першими попросилися на вихід глава Фонду держмайна Віталій Коваль, глава Мін’юсту Денис Малюська, міністр екології Руслан Стрілець і – що взагалі несподівано – міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін.
Цікаво, що для самих людей із цього списку публікація стала сюрпризом. Вони сподівались, що заяви притримають хоч до моменту розгляду в Раді. Натомість весь вівторок фігурантам обривали телефони журналісти, депутати й міжнародні партнери.
Але Стефанчук, схоже, не міг тримати при собі такі важливі й радісні новини, тим паче, що сам він поспішав у відрядження в Італію.
Надвечір з’явились заяви про звільнення від двох віцепрем’єрок, Ольги Стефанішиної та Ірини Верещук.
І вже вранці 4 вересня на сторінці Стефанчука опублікували важку, вистраждану після холодної прощальної зустрічі в Зеленського на Банковій, заяву про відставку глави МЗС Дмитра Кулеби.
Якщо додати до цього списку ще й 5 членів уряду в статусі в.о., то виявиться, що Рада має звільнити а потім призначити 10 нових міністрів. Тобто половину Кабміну.
Очевидно, що впоратися з таким важким завданням до снаги не кожному, тому ввечері 3 вересня на Банковій у президента зібрались прем’єр, керівництво ОП і “Слуги народу”. І всім центром прийняття рішень шукали варіант, як тим невеликим кадровим резервом, який залишився після п’яти років у владі, заповнити таку масу вакантних посад.
До пізньої пори тривав цей пошук кращих із кращих, кращих із гірших, а насамкінець уже когось хоч за принципом “хай уже буде, чому ні”.
Але навіть після кількох годин розмов остаточних рішень із багатьох позицій так і не ухвалили.
Зрештою вирішили, що вдень 4 вересня Рада проголосує за відставку усіх членів уряду, які написали заяви, а тоді ввечері відбудеться фракція “Слуг”, де разом із президентом ухвалять остаточну конфігурацію перезавантаження уряду.
І хоч парламент провалив голосування за звільнення Коваля і Верещук, а питання Кулеби взагалі переніс не розглянувши, засідання фракції з президентом все одно відбулося.
На ньому Зеленський пояснив депутатам, що “навіть потужні міністри після кількох років щоденної важкої роботи просто не можуть більше витягувати той вал справ, який на них лягає”.
“Інколи це видно у них прям по обличчях”, – сказав Зеленський, викликавши по залу стриману хвилю жартів про “скучное лицо”.
Президент попросив депутатів підтримати оновлення уряду, щоб дати новий імпульс його роботі, і представив кандидатів на посади міністрів.
В ході представлення виявилось кілька несподіванок.
Які кадрові зміни заплановані в уряді
В історії “великого перезавантаження” уряду найцікавіша ситуація склалася з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури, яке до травня 2024-го очолював колишній “улюбленець” президента Олександр Кубраков.
Навесні цього року напруга між ОП і Кубраковим досягла точки неповернення, тому на Банковій остаточно вирішили позбутися незручного члена команди. Офіційна причина його звільнення – необхідність посилення регіональної політики. Нібито Кубраков не справляється з цим напрямом, тому його міністерство захотіли знову розділити на два – Мінрегіон і Мінінфраструктури. Раніше так і було, але міністерства об’єднали в грудні 2022 року саме під Кубракова.
Насправді ж Єрмака і Зеленського відверто дратувала тісна співпраця Кубракова з американськими партнерами. Тому його поспішили звільнити перед приїздом державного секретаря США Ентоні Блінкена, щоби той не сповільнив давно запланований процес вигнання віцепрем’єра з питань відновлення.
Очікуваного “покращення” в сфері регіональної політики не сталося, Мінрегіон не відновили, двох міністрів не знайшлося. Донині Міністерством відновлення керує тимчасово виконуючий обов’язки Василь Шкураков, який був першим заступником міністра.
За словами співрозмовників УП в команді президента, після звільнення віцепрем’єра Кубракова і голови Агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафи Найєма з’ясувалося, що вони розпочали багато міжнародних проєктів, які забезпечувались зовнішніми кредитами. Тож новий очільник замість того, щоби просто чекати обіцяні партнерами гроші на відбудову, муситиме менеджерити старі дуже складні проєкти і нести за них відповідальність.
“Новим Кубраковим” стане теперішній “улюбленець” і заступник Єрмака з питань регіональної політики Олексій Кулеба. Наприклад, саме Кулеба став першим, на кого глава ОП наважився покладати виконання своїх обов’язків, коли їхав у далекі відрядження.
На Банковій заступник Єрмака замінив Кирила Тимошенка, а до того працював головою Київської ОДА.
На засіданні фракції в середу домовилися, що зараз Міністерство відновлення не розділять. Навпаки, у нього увіллють ще й третє міністерство – Мінреінтеграції.
Таким чином відомство Верещук як окрему структуру ліквідують. В ОП планували звільнити віцепрем’єрку з питань реінтеграції щонайменше пів року тому. Наразі її збираються призначити заступницею керівника Офісу президента з питань соцполітики.
Президент і уряд обіцяли депутатам на фракції, що впродовж наступних трьох місяців Міністерство інфраструктури виведуть в окремий орган. Хто його очолить – наразі невідомо.
Якщо це взагалі станеться, адже реалізувати таке під час бюджетного процесу, перед початком опалювального сезону і складної зими, буде задачею з трьома зірочками.
Міністерство аграрної політики має очолити поки діючий голова Фонду державного майна Віталій Коваль, якого 4 вересня парламент не зміг звільнити. Для ухвалення рішення не вистачило лише одного голосу.
Спочатку в ОП розмірковували над призначенням на це місце нинішнього виконувача обов’язків – Тараса Висоцького. Але вирішили не ризикувати через його кримінальну справу, яка стосується розтрати понад 62 мільйонів гривень на закупівлях.
Співрозмовники УП у команді президента не приховують, що Коваль – креатура Єрмака. З 2019-го по 2023-й він був головою Рівненської ОДА. А в листопаді 2023 року очолив Фонд державного майна. Інша близька до президента людина, з якою в Коваля є ділові зв’язки – Тимур Міндіч, колишній партнер Ігоря Коломойського і співвласник “Кварталу 95”.
До аграрної політики Коваль дотичний опосередковано. З 2012-го впродовж 5 років він був гендиректором компанії, яка спеціалізується на оптовій торгівлі зерном, тютюном, насінням та кормами для тварин “Інвесттрейдсервіс”, а з 2014-го до 2019-го керував аграрною фірмою “Санако”.
Звільнення Олександра Камишіна з посади очільника Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості стало доволі несподіваним, адже він залишався одним із “улюбленців” Зеленського в уряді.
Перед відставкою президент покликав Камишіна на зустріч і сказав, що той завершує роботу на посаді міністра. Натомість переходить працювати особистим радником Зеленського зі стратегічних питань. Урядовець перепитав, чи не означає це, що він не справляється зі своїми обов’язками. На що отримав різке, але в зрозумілій формі заперечення президента.
Заміною на посаду глави Мінстратегпрому є керівник АТ “Українська оборонна промисловість” Герман Сметанін, якого колись на цей пост пролобіював саме Камишін. З цього можна зробити висновок, що звільнення міністра справді не схоже на покарання або пониження. Ймовірно, Зеленський може готувати Камишіна для якогось іншого проєкту.
Денис Малюська, міністр юстиції, був “довгожителем” в урядах часів президентства Зеленського. Він залишався одним із двох членів Кабміну, яких призначали 29 серпня 2019-го ще разом із прем’єром Олексієм Гончаруком. Тепер в уряді є лише один такий старожил – віцепрем’єр з питань цифровізації Михайло Федоров.
Вже колишній міністр юстиції давно хотів піти з уряду. Навіть кілька місяців тому написав заяву про звільнення, але дата в ній з’явилася лише 3 вересня. Станом на зараз Малюська не залишається на жодній із державних посад.
Міністерство юстиції очолить формально звільнена для цього віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. Її перепризначать на ту ж посаду, але до статусу віцепрем’єра вона додасть ще й портфель міністра.
Якихось видимих причин для звільнення міністра захисту довкілля та природних ресурсів Руслана Стрільця знайти складно. Співрозмовники УП серед топів владної команди розповідають, що з нього як з глави Міндовкілля “якось не було сенсу”.
Мовляв, Стрільця призначили в квітні 2022 року, але особливо проявити себе на посаді за цей час він не зміг. Багато хто дізнався про існування такого міністра лише тоді, коли на горизонті з’явилася перспектива його звільнення.
Очолить Міністерство захисту довкілля заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук. В 2022 році вона була заступницею міністра екології. І поміж іншим займалася ратифікацією та імплементацією Паризької кліматичної угоди.
Останнім написав заяву на звільнення міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Між ним та дипломатичною командою Зеленського в ОП давно відчувалася напруга і конкуренція. В Офісі президента вважають, що Кулеба бере на себе набагато менше роботи, ніж мав би, а натомість “їздить по світу і занадто часто з’являється в медіапросторі”.
Такі звинувачення звучать дуже дивно, адже Єрмак давно забрав на себе всю зовнішню політику, залишивши Кулебі лише трек розвитку відносин із Глобальним Півднем.
Проте 4 вересня Рада не змогла зібрати голоси для його звільнення, тому голосування перенесли. Президент пропонував Кулебі залишитися в команді, зокрема на посаді посла України при НАТО. Втім, за інформацією джерел УП, міністр на пропозицію не пристав.
Найімовірніше, посаду міністра обійме перший заступник глави МЗС Андрій Сибіга. Він досвідчений дипломат. Перед приходом в ОП довго працював у МЗС, був послом у Туреччині.
З 2021-го по 2024-й перейшов в Офіс президента, опікувався питаннями зовнішньої політики, а також був одним зі спічрайтерів Зеленського. В Міністерство закордонних справ його завбачливо перевели в квітні цього року під час першої хвилі розмов про можливе перезавантаження уряду.
Найнеочікуваніше призначення, яке парламент має розглянути 5 вересня – дипломата Миколи Точицького на посаду міністра культури та інформаційної політики.
Міністерством понад рік управляв тимчасовий виконувач обов’язків Ростислав Карандєєв, якого співрозмовники УП в уряді жартома називають “вічним в.о.” Його також характеризують як “абсолютно лояльного до ОП чиновника”.
“Зеленський дуже хотів, щоб Мінкульт очолила відома жінка типу Ади Роговцевої, щоб зробити з міністерства справжній бренд. Але охочих зайняти посаду міністра культури та інформполітики не знайшлося, тому Карандєєв так довго протримався на позиції т.в.о.”, – з неприхованою іронією ділиться з УП співрозмовник у керівництві МКІП.
Зрештою на Банковій вирішили замінити “вічно виконуючого” на постійного міністра. Вибір зупинився на заступнику глави ОП Точицькому. Щоправда, він не має жодного відношення до сфери культури чи інформаційної політики.
Вочевидь, головна причина призначення – хороші стосунки Точицького з Володимиром Зеленським і Андрієм Єрмаком. В принципі, нічого дивного, бо Точицький вчився в одній групі в Київському інституті міжнародних відносин із главою ОП. І за останні місяці став людиною, яка завжди супроводжувала Єрмака і президента на міжнародних переговорах.
Однією з особливостей чинного уряду є велика кількість тимчасово виконуючих обов’язків міністрів. 5 вересня народні депутати збираються призначити на постійну міністерську посаду лише одного з нинішніх в.о. Матвій Бідний стане міністром молоді і спорту.
Він керує Міністерством з питань молоді та спорту з 9 листопада 2023 року.
В біографії Бідного є кілька білих плям. Його дружина – Вікторія Дашутіна – дочка колишнього депутата від “Партії регіонів” Григорія Дашутіна, якого ДБР затримало влітку 2023 року за співпрацю з Росією. Компанія ексрегіонала, співвласницею якої була дружина Бідного, з 2014-го забезпечувала продукцією військово-промисловий комплекс РФ та продовжила постачання після початку великої війни.
Тимчасово виконуючий обов’язки міністра молоді і спорту в інтерв’ю BBC заявляв, що не має близьких стосунків із тестем, тому не має нести за нього відповідальність. Він також додав, що дружина вийшла з бізнесу батька після того, як на початку повномасштабної війни виїхала з дитиною за кордон.
В декларації про доходи Бідного за 2023 рік зазначається, що Дашутіна з травня 2022 року володіє лише фірмою Rotors Tech, яка працює в Словаччині та спеціалізується на виробництві роторного обладнання і компресорної техніки.
До останнього головним кандидатом на посаду міністра з питань ветеранів був чинний в.о. Олександр Порхун, який почав виконувати обов’язки глави міністерства 9 лютого 2024-го – за кілька днів після звільнення Юлії Лапутіної.
Але на фракційному засіданні “Слуги народу” очільницею Міністерства у справах ветеранів вирішили призначити заступницю міністра оборони Наталію Калмикову. Вона працює в МОУ з вересня 2023-го, а до цього впродовж півтора року була виконавчою директоркою Українського ветеранського фонду.
Окремо за певний час планується створити “Міністерство єдності” або “Міністерство повернення українців додому”. Наразі немає ані точної назви, ані концепції, ані потенційних кандидатів на посаду очільника.
***
“Нам сьогодні потрібна нова енергія. І пов’язані ці кроки з посиленням нашої держави на різних напрямках – міжнародна політика, дипломатія не є винятком”, – пояснював свій порив до фактичного перезапуску уряду президент Зеленський у середу під час зустрічі з ірландським прем’єром.
І в кількісних показниках перестановки в уряді і в ОП справді вражають: 10 міністрів, кілька заступників глави Офісу.
Але яку якісну зміну принесуть ці призначення? Чи є серед численних призначенців ті, кого можна назвати новими людьми? Ні.
Тоді, як сильно треба тасувати старих міністрів, заступників глави ОП та губернаторів, щоб вони народили згадану президентом “нову енергію”?
Та й чи взагалі можна на щось подібне сподіватись за умови такої показової несуб’єктності Ради, коли депутати й далі дізнаються імена міністрів за кілька годин до звільнення чи призначення?
На жаль, від перестановки міністрів “нова енергія” не виникає, а загальний результат політики не змінюється.
Роман Романюк, Ангеліна Страшкулич, УП
peredplata
