Дивлячись на стан справ на лінії борні, для Вас цивільних – лінії фронту, але фронту тут як такого, у класичному сенсі, як у «совєтській воєнній книжці» чи у кіно, де стрілочками різних кольорів малюють – немає, бо то все «сіра» зона, за яку треба реально вгризатися у кожен метр землі.
І це не метафора, а реальний стан справ…
Стає сумно…
Колись після поранення, будучи на реабілітації в рідному Кіцмані, сидів у сквері біля пам’ятнику Володимиру Івасюку… підходить, як то кажуть «капелюшний знайомий», бо у Кіцмані всі одне одного знають… І каже – от ви хлопці молодці, підірвалися, стали на захист України… але ти не думай, я хоть старший за тебе, але як дійдуть під#ри до Чернівецької області… Ну тоді ми вже точно, всі встанемо всі на захист як один!!!
А Буча тоді уже була…
І от тоді мені згадався один улюблений анекдот:
кум питає кума:
– Куме а ти за Україну мільйон би віддав?
– Віддав би звісно! Це ж Україна!
– А мерседеса віддав би за Україну?
– Звісно ж віддав би! Це ж Україна!
– … а поросятко би за Україну віддав?
– Ееееееее… ніііі куме, поросятко не віддав би. Бо воно у мене є…
І от у мене реально закралася думка, як би виглядала Буковина, як би моSSкалі, умовно Дністер би форсували???
Зустрічали би їх з Кулівецького монастиря, на колінах би йшли, з іконами царя-батюшки «українська церква», точніше “одна віра”.
Десь би у засаді, у корчах, тримаючи біля серця партійний квиток з профілем «вічно молодого леніна», а також СДПУшний партквиток, і ще парочку голубих, зелених діжурних партквитків, вірчу грамоту від «вічно легітимного» януковича, проскурку з лаври від онуфрія, благословляв би іконою орду «вічнопотрібний» юрій косар.
Але він би з засідки не вийшов, не палився би, він би дочекався, поки «свої» дійдуть до Кіцманя. Бо навіть коли старий косар на пенсії, то Кіцмань всеодно має «той хрест нести косаря», мені взагалі здавалося, що йому у Кіцмани мавзолей збудують!)
По дорозі би поважні газди перейменовували агрофірми у колгоспи, діставали б з комор бюсти леніна, і вішали на нові комбайни «John Deere», аби щось не вийшло…
Кіцмань прошли би моSSкалі майже без перешкод, за виключенням моста біля «Старої Бані», бо там вузько, до тепер «під патронатом президента…». Тротуарами би теж не йшли, бо їх немає… Пісяли б по звичці на обочини… ну ви зрозуміли… Місцевий політикум був би дезорієнтований, бо що у цій ситуації що робити ніхто б не знав, бо ніхто би не дзвонив… ну хіба би ще раз сесію зібрали і зняли би Булегу… на брудершафт… Але як казав один старий єврей, коли у борделі не йдуть справи, то треба не ліжка совати, а бл#дєй міняти!
У Кіцмані не працювало б нічого, окрім магазина «Барвінок». Бо він вічно працює, навіть на Пасху, і моSSкалі теж йому не перешкода!)
І так би дійшли майже до Чернівців, але у Мамаївцях з портретом Півонії Лагодин їх би зустрів колгосп ім. Леніна, у офісі «Золотий колос». Там всі буковинські справи вирішуються…
Прут могли би форсувати швидко, але їм би закрутилося у голові, бо кіл 20 зробили би на новому кільці на “дріжджзаводі”, яке зробив мер Роман Клічук. Такого вони точно не бачили…
Полковник Осадчук у австрійській формі би на ламаній німецькій мові намагався пояснити окупантам, що то він вивозить «все, що нажито…» остатки волонтерки, і то чисто з патріотичних переконань, щоби моSSкалям не дісталося, Мунтян організовував молитовний обід… більшість «реєстрових патріотів і борців з корупцією» з полегшенням і з румунським паспортом переходили кордон України у сторону Європи…
І от мені цікаво… не вже люди своєю недалекоглядністю, не розумінням реальної ситуації хотять призвести до такого стану справ?
Невже Ви думаєте, що когось ця війна обмине і не зачепить?
То я би рекомендував приїхати хоть у прифронтові міста, і подивитися, що відбувається з хатами-маєтками, парканами, цимбриннями… ми у Куп‘янську жили біля прокурорської хати… у ній був медпункт, прокурор втік до ординців, а туди прилетів КАБ. Немає нічого!
Люди! Просніться! Ну не можливо вже дивитися як лише Сухарик з хлопцями робить буржуйки, чи отець Юрій Кав’юк загонить надцяту машину, чи волонтерський центр з Анною Юрбаш запобігає всьому, чи Анна Фурман з дівчатами пече, варить, смажить, колядує, збирає на фронт, чи Олег Скорейко це все “Новою поштою” за свій кошт відправляє… ну і звісно дружини і мами військових, бо вони як ніхто знають, як допомогати і чекати…
Тому, щоби той сюрреалізм, про який я писав вище не відбувся, схаменіться, включайтеся у спільну боротьбу, бо… втратите все!!!
Не тільки майно, а і життя, своє і рідних!
«Руський мір» – безжальний! Він не питає до якої церкви Ви ходили, куля-дура вбиває – ВСІХ!
А КАБ і ракета тим більше!
А найбільше вбиває байдужість!
І як казав однин мій ровесник – ДумайТе!
peredplata
