Цього Дня на традиційний мітинг-реквієм біля Меморіалу жертвам Чернівецького єврейського гетто завжди приходиш із хвилюванням та болем у душі. Цього разу душевні переживання були ще важчими: на таких жалобних мітингах завжди виступав колишній в’язень гетто Шміл Абрамович Шварц, який нещодавно покинув цей світ.
Директор ЧОБФ «Хесед-Шушана» Ілля Хочь, відкриваючи захід, як організатор, розповів багато нового та важливого про ті страшні події. Його виступ вразив наведеними фактами, цифрами, деталями. У цей момент на обличчях присутніх був шок і скорбота. Далі виступали представники обласної та міської влади, які знаходили у своєму серці щирі слова для висловлення свого ставлення до трагедії єврейського народу та до подій сьогодення – війни за виживання нашого народу. Кожному з ораторів було що сказати такого Дня.
Запам’ятався виступ голови Єврейської громади міста Чернівці Шапси Авербуха, деякі тези промови якого процитували провідні чернівецькі ЗМІ. Наша ж газета публікує його виступ, який став квінтесенцією мітингу, практично без скорочень.
Шапса Авербух: «Щороку біля цього Меморіалу ми вшановуємо пам’ять загиблих під час Голокосту. Щороку цього Дня я запалюю свічки і читаю поминальну молитву за членами моєї родини, життя яких обірвалося в таборі смерті «Белжець». І щоразу на цьому святому для кожного чернівецького єврея місці я ставлю собі запитання «Чи не може все це повторитись у світі знову?». На жаль, я не можу сказати категоричне Ні! Тому що рівень антисемітизму щороку зростає. У Західній Європі вже стало небезпечно виходити на вулицю в юдейський кіпі. Навіть у наших толерантних Чернівцях не поодинокі випадки антисемітських заяв у соцмережах. Поки що лише в Інтернеті. А що буде далі?
Людство починає забувати трагедію Голокосту. І це дуже небезпечна тенденція! Нині для нашої країни важкий час випробувань. Йде битва за виживання. Аналогій із Другою світовою війною дуже багато. Але мене особисто дивує одна відмінність: нацисти вважали тих, кого розстрілювали, своїми ворогами, а російські солдати вважають тих, кого вбивають, братнім народом. Приводів війни агресор завжди знайде багато, але причина одна – ненависть. Однак ненависть ніколи не зможе перемогти! Я в цьому певен.
Сьогодні євреї в Україні почуваються безпечно. І доказом цього є свято Ханука, на яке у Центральному палаці культури Чернівців, у грудні, зібралася рекордна кількість людей, причому не лише євреїв.
Сподіваюся, що завдяки таким мітингам та спільній роботі єврейських організацій, які ми з Іллею Хочем очолюємо, чернівчани точно ніколи не забудуть ні про Чернівецьке гетто, ні про масові розстріли євреїв у селі Біла, ні про смертельну переправу через річку Прут тих, кого нацисти гнали у концтабори.
Пам’ять про загиблих, яким присвячений цей Меморіал, є запобіжником, який завжди берегтиме наше суспільство від байдужості. І це, на мою думку, зараз головне!»
Також хотілося б відзначити виступ редактора газети «Час», патріота Петра Кобевка, який у властивій йому емоційній манері з активною жестикуляцією та рухливою мімікою переконував, що слабких у цьому світі топчуть та не поважають, а поважають лише сильних, здатних боляче бити. До речі, повідомлення про те, що племінник Петра Кобевка воює у лавах ЦАХАЛу, стало несподіванкою. Ймовірно, у великій родині відомого націоналіста є євреї. І це не може не тішити.
Виступ на мітингу-реквіємі учнів ліцею №15 із жовтими зірками на грудях був зворушливим та проникливим. Адже діти завжди дуже щирі.
До речі, у багатьох навчальних закладах та організаціях Чернівців, що важливо, відбулися траурні заходи, присвячені Дню пам’яті жертв Голокосту. Очевидно, що в такий важкий для країни час все більше людей усвідомлюють, що чужого болю не буває, як і чужої трагедії…
Михайло Красовський (Чернівецька єврейська газета “Czernowitzer Zeitung”)
peredplata
