Вечірня промова Президента Французької Республіки Емануеля Макрона (переклад):

Поточні історичні події змінюють світовий порядок.

Війна в Україні, яка спричинила майже мільйон загиблих і поранених, триває з тією ж інтенсивністю.

Сполучені Штати Америки, наш союзник, змінили свою позицію щодо цієї війни, менше підтримують Україну і залишають невизначеність щодо подальших дій.

Водночас ті ж Сполучені Штати мають намір запровадити митні тарифи на товари з Європи.

Світ стає дедалі жорстокішим, а терористична загроза не слабшає. У підсумку наша безпека і процвітання стали більш невизначеними, і слід визнати, що ми вступаємо в нову еру.

Війна в Україні триває вже понад три роки.

З першого дня ми вирішили підтримувати Україну і запровадити санкції проти Росії. І ми мали рацію. Тому що це не лише український народ, який хоробро бореться за свою свободу, а й наша власна безпека, яка перебуває під загрозою.

Якщо якась країна може безкарно вторгнутися до свого сусіда в Європі, тоді жодна держава не може бути впевнена у власній безпеці. Це означатиме, що діятиме лише право сили, а мир на нашому континенті більше не буде гарантований.

Історія нас цьому навчила. Поза межами України російська загроза існує і зачіпає країни Європи. Вона зачіпає і нас.

Росія вже перетворила конфлікт в Україні на світовий. Вона мобілізувала на нашому континенті північнокорейських солдатів, використовує іранське обладнання і допомагає цим країнам у посиленні їхнього озброєння.

Росія Путіна порушує наші кордони, щоб убивати опонентів, втручається у вибори в Румунії та Молдові. Вона здійснює кібератаки на наші лікарні, щоб заблокувати їхню роботу. Росія намагається маніпулювати нашою думкою, поширюючи брехню в соціальних мережах.

По-суті вона випробовує наші межі. Вона робить це в повітрі, на морі, у космосі та за нашими екранами.

Її агресивність не знає меж. І водночас вона продовжує озброюватися, витрачаючи понад 40% свого бюджету на військові потреби. До 2030 року Росія планує ще більше наростити свою армію: додати 300 000 солдатів, 3 000 танків і 300 винищувачів.

В цьому контексті, хто може вірити, що росія зупиниться на Україні?

Росія стала, у момент, коли я з вами говорю, і на роки вперед, загрозою для Франції та Європи.

Я глибоко шкодую про це. Я переконаний, що в довгостроковій перспективі мир на нашому континенті наступить з Росією, яка знову стане миролюбною та спокійною. Але наразі ситуація є такою, як я вам описую, і ми повинні з цим розібратися.

Отже, зіткнувшись із цим небезпечним світом, залишатися глядачем було б божевіллям. Йдеться про те, щоб без подальших зволікань прийняти рішення для України, для безпеки французів, для безпеки європейців.

Почнемо з України.

Всі ініціативи, які сприяють миру, заслуговують на підтримку. Ми повинні допомагати українцям чинити опір доти, доки вони не зможуть укласти міцний мир для себе і для всіх нас. Тому шлях до миру не може пролягати через відмову від України. Навпаки.

Миру неможливо досягти будь-якою ціною і за російського диктатора. Мир не може бути капітуляцією України. Мир не може стати її крахом. Мир також не може означати крихке нетривале припинення вогню. Чому? Бо й тут ми маємо досвід минулого.

Ми не можемо забувати, що росія почала вторгнення в Україну у 2014 році і тоді, в Мінську, ми домовились про припинення вогню. І та ж росія цього перемирʼя не дотрималась. А ми не змогли забезпечити стабільність через відсутність надійних гарантій.

Сьогодні ми більше не можемо довіряти росії на слово. Україна має право на мир і безпеку для себе. І це наш інтерес, це інтерес безпеки європейського континенту. Саме в цьому контексті ми працюємо з нашими британськими, німецькими друзями та кількома іншими європейськими країнами. Тому ви бачили як я збирав їх в останні тижні у Парижі, а кілька днів тому зустрічався з ними в Лондоні, щоб зміцнити зобов’язання, необхідні для України.

Для того, щоб росія, після підписання миру, знову не вторглася в Україну, нам потрібно підготуватися. Це безперечно буде означати підтримку української армії на тривалий період. Можливо, це також буде передбачати розгортання європейських сил. Вони не будуть воювати сьогодні. Вони не будуть воювати на лінії фронту. Але вони будуть там, після підписання миру, щоб забезпечити його повне дотримання.

Наступного тижня ми зберемо в Парижі начальників штабів країн, які хочуть взяти на себе відповідальність у цьому питанні. Таким чином, ми підготували план для міцного, стійкого, контрольованого миру, який ми опрацювали разом з українцями та кількома іншими європейськими партнерами і який я відстоював у США два тижні тому та по всій Європі. І я хочу вірити, що Сполучені Штати залишатимуться з нами. Але нам потрібно бути готовими, якщо це буде не так.

Незалежно від того, чи буде мир в Україні досягнутий швидко чи ні, європейські держави повинні, враховуючи російську загрозу, яку я тільки що описав, бути здатні краще захищатися та стримувати будь-яку нову агресію. Так, що б не сталося, нам потрібно більше озброюватися та зміцнити нашу оборону. Все це заради миру та стримування ворога.

У цьому контексті ми залишаємося відданими НАТО та нашому партнерству зі Сполученими Штатами Америки.

Але нам потрібно робити більше. Зміцнити нашу незалежність в обороні та безпеці. Майбутнє Європи не має вирішуватись у Вашингтоні чи Москві. І так, загроза зі сходу повертається. Певна наївність останніх 30 років після падіння Берлінського муру відтепер уже в минулому.

Завтра в Брюсселі на надзвичайному засіданні Ради Європи, яке об’єднає 27 голів держав та урядів разом з Європейською Комісією та Президентом Ради, ми зробимо важливі кроки. Буде ухвалена низка рішень, які Франція пропонувала протягом багатьох років.

Держави-члени Європейського Союзу зможуть збільшити свої військові витрати без того, щоб це враховувалося в їхньому бюджетному дефіциті. Будуть ухвалені величезні суми спільного фінансування для закупівлі та виробництва на європейській землі найінноваційніших боєприпасів, танків, зброї, обладнання.

Я дав доручення уряду бути мобілізованим, щоб з одного боку це зміцнило наші армії якомога швидше, а з іншого боку прискорило реіндустріалізацію в усіх наших регіонах.

Разом з відповідальними міністрами найближчими днями я зберу промисловців сектору ОПК. Європа оборони, яку ми відстоюємо вже вісім років, стає реальністю.

В першу чергу це означає, що європейські країни готові захищатися та захищати себе, виробляти разом необхідне обладнання на своїй землі, готові до більшої співпраці, зменшуючи свою залежність від решти світу.

І це добре.

Німеччина, Польща, Данія, Балтійські країни та багато наших партнерів оголосили про безпрецедентні зусилля в питанні військових витрат.

В цей час рішучих дій, який, нарешті, розпочинається, Франція має особливий статус. У нас є найефективніша армія в Європі, і завдяки вибору, який зробили наші попереднки після Другої світової війни, у нас є ядерні стримувальні можливості. Це захищає нас значно більше, ніж багато наших сусідів.

Більше того, ми не чекали на вторгнення в Україну, щоб зрозуміти, що світ став тривожним. Завдяки двом програмам військового планування, які я прийняв і які успішно проголосували обидві палати Парламенту, ми за десять років подвоїмо бюджет нашої армії.

Але враховуючи пришвидшення розвитку загроз, яке я щойно описав, нам доведеться прийняти нові бюджетні рішення і додаткові інвестиції, які стали ще більш критично необхідними.

Я дав доручення уряду працювати над цим якнайшвидше.

Ці нові інвестиції потребують залучення приватних, а також публічних фінансів, без підвищення податків. Для цього будуть потрібні реформи, складні вибори, мужність.

Наше ядерне стримування нас захищає. Воно є повним, суверенним, французьким від початку до кінця. З 1964 року, чітко і безпосередньо, воно завжди відігравало роль у збереженні миру і безпеки в Європі. Але відповідаючи на історичний заклик майбутнього канцлера Німеччини, я вирішив відкрити стратегічну дискусію щодо захисту наших європейських союзників нашим ядерним стримуванням. Незалежно від того, що трапиться, рішення завжди було і залишиться в руках президента Республіки, головнокомандувача збройними силами.

Щоб контролювати свою долю та ставати більш незалежними, ми повинні працювати в цьому напрямку як на військовому, так і на економічному рівнях. Так, економічна, технологічна, індустріальна і фінансова незалежність є необхідними.

Ми також повинні готуватися до того, що Сполучені Штати введуть митні тарифи на європейські товари, як вони це нещодавно підтвердили щодо Канади та Мексики. Це незрозуміле як для американської, так і для нашої економіки рішення, матиме наслідки для деяких наших галузей. Воно ускладнює поточний момент, але не залишиться без нашої відповіді.

Отже, готуючи відповідь разом з нашими європейськими колегами, ми продовжимо, як я робив це 15 днів тому, робити все можливе, щоб переконати, що це рішення завдасть шкоди всім. І я сподіваюся переконати і відмовити президента Сполучених Штатів Америки від таких кроків.

Загалом, цей момент вимагає безпрецедентних рішень, які не приймалися десятиліттями. Щодо нашого сільського господарства, науки, промисловості, у всіх наших публічних політиках ми не можемо у часи війни вести ті самі дебати, як раніше.

Ось чому я доручив прем’єр-міністру та його уряду, і запрошую всі політичні, економічні та профспілкові сили країни, бути з ними, щоб внести пропозиції відповідно до цього нового контексту.

Рішення завтрашнього дня не можуть бути звичками дня вчорашнього.

Дорогі співвітчизники, зіштовхнувшись із цими викликами і незворотними змінами, не потрібно піддаватися жодним крайнощам. Ні крайнощам войовничих, ні крайнощам тих, хто здається.

Франція йтиме тільки одним шляхом — шляхом волі до миру і свободи, залишаючись вірною своїй історії та принципам. Так, це те, у що ми віримо для нашої безпеки, але це також те, у що ми віримо для захисту демократії.

Це певне уявлення про правду, певне уявлення про вільний пошук, повагу в наших суспільствах, певне уявлення про свободу слова, яка не є поверненням до промов ненависті. Зрештою, це певне уявлення про гуманізм. Ось що ми несемо, і ось що на кону.

Наша Європа має економічну силу, потужність і таланти, щоб бути на висоті цієї епохи. І якщо ми порівнюємо себе зі Сполученими Штатами Америки та, тим більше, з росією, ми маємо для цього всі можливості. Тому ми повинні діяти, об’єднуючись як європейці, і бути рішучими, щоб захистити себе.

Ось чому батьківщина потребує вас, вашої відданості.

Політичні рішення, військове обладнання, бюджети — це важливо, але вони ніколи не замінять силу духу нації!

Наше покоління більше не отримає дивідендів миру. Тільки від нас залежить, чи отримають наші діти можливість насолоджуватись результатами виконання нами свого обовʼязку.

Ми вистоїмо. Разом.

Vive la République!

Vive la France!