Історія із жанру «класика цинізму». У Чернівцях міська влада з´ясовує стосунки із обласною про те, хто крайній за благоустрій території навколо флагштоку і Алеї слави у місцевому парку. Показують пальцями, знаходять тисячі причин, ніхто не хоче навести елементарний порядок. Реально – гидотна історія.
Нагадаю, мова не про ряди кіосків біля базару. Алея слави – це про загиблих героїв цієї війни. Мало б бути – просто святе місце.
Згадав аналогію із березнем 22-го, перші тижні боїв за Київ. Тодішні Головком і командувач Сухопутних військ, Залужний і Сирський, проінспектували оборонні споруди навколо Києва і знайшли кілька слабких місць. Приймають рішення невідкладно побудували кілька фортифікаційних об´єктів, які можуть зупиняти важку техніку орків. Далі – дають доручення цивільній владі і тут починається, хай не кажу нецензурщини, ситуація подібна до Чернівців.
Київ вважає, що територія, де мають бути фортифікації – це не його земля, Київська ОВА – навпаки. Чиновницька логіка в усій красі, те що орки вже під Києвом – їм просто пофіг, з´ясовують стосунки, а ми втрачаємо час.
Пам´ятаю, як зустрічався з Олександром Сирським і про жодні повноваження ми навіть не згадували. Я тоді ще не був офіційно мобілізованим, просто нардеп, майор запасу і людина, яка сама запропонувала вирішити проблему. Потім – мотався між «областю» і «містом» і на всі дурні чиновницькі питання про «законні механізми» – лише показував СМС-ку від Сирського і максимально доступними для того часу методами – переконував. Проблему закрили дуже швидко і фортифікації встановили.
Під Чернівцями, слава Богу, русскіє не стоять і загроз для міста немає. Але це не привід не включати голову і навіть не намагатися вирішити просте управлінське питання. Тим більше – мова про знакове місце. Мова про повагу до державних символів і пам´яті загиблих героїв. Панове чернівецькі начальники, Христом Богом прошу – негайно наведіть лад, бо ще трохи, і варіант «тихенько піти в ліс» буде не для вас!
Сергій Рудик, полковник ЗСУ, нардеп
peredplata
