Поки українська молодь на перервах не почне масово розмовляти поміж собою англійською, слухати анломовну попсу, стежити за англомовним контентом тік ток усе це – “помножить на нуль інше русскоє сакрально-стратегічне: Пушкіна, Толстого, Достоєвського, Чехова, Тарковського…” – тільки нездійсненні мрії старих чоловіків. (Кокотюхи чи Портнікова).
От Положій недавно написав про культурний шок, який пережив через принципово російську мову спілкування київських гімназистів. Без зміни системи освіти та практики вивчення англійської у звичайних школах, коли молоді будуть переймати її одне від одного, а не у престижних школах чи від дорогих репетиторів, ніяких зрушень не відбудеться.
Щобільше, цілком можливий відкат назад від романтичних уявлень нащадків покоління 80-90-х років. Ось і кремлівському покидьку 90-ті не до вподоби. Накинувся на підручники з історії, видані у перше десятиліття після розвалу СРСР, за нібито фальсифікований зміст радянського минулого.
Тому небагато залишилося. Донищити на війні тих, хто є безумовним носієм цієї української традиції, а це дядьки переважно під/за 40 і навіть під/за 50. Відтак розчистити світ для маминих царапинок, яких нібито бережуть від загибелі для України. Можна запустити ще один шакалячий експрес про їхні державотворчі досягнення у дитячому садку.
Але чи для України це все? Російські куратори поступово втягують українську молодь у виконання диверсій – від фото до бомб. За 2024 рік затримано понад 700 підозрюваних, з них чверть – неповнолітні.
Саме вони, і аж ніяк не зі зла, а як самі собі ціль у цьому житті (привіт Ользі Юліанівні), мають усі шанси стати могильниками української мрії.
P.S.: І не потрібно кидатися на амбразуру з відкритим заборолом розповідаючи про прекрасні приклади патріотичної поведінки юного покоління. Тенденцію визначають не винятки, а масові тренди. І російська, а не англійська мова молоді, як альтернатива офіціозу дорослих, в Україні, на жаль, саме такий тренд.
peredplata
