6 грудня 1956 року відбувався олімпійський матч Угорщина – СРСР. Він отримав назву “Кров у басейні” та став найскандальнішим в історії водного поло.
За два місяці до Олімпійських ігор у Мельбурні, радянські війська придушили в Угорщині повстання проти комуністичного режиму – близько 3 тисяч людей загинули.
Угорські спортсмени перебували в гірському тренувальному таборі і майже нічого не знали про події.
Ватерполіст Ервін Задор зумів дістатися Будапешту і після повернення розповів команді про міські бої. Незабаром олімпійців перевезли до Чехословаччини, де тримали в інформаційній блокаді. Про поразку повстання угорці дізналися тільки після прильоту в Мельбурн, коли прочитали австралійські газети.
Збірні Угорщини та СРСР зустрілися у другому колі ватерпольного турніру. Угорці були фаворитами – чинними олімпійськими чемпіонами. Вони нав’язали противникам брутальну боротьбу і постійно ображали їх російською мовою, яку вивчили в школі.
Трибуни, заповнені австралійцями, американцями та угорськими іммігрантами скандували “Hajrá Magyarok!” (Вперед, угорці!).
За кілька хвилин до кінця матчу Угорщина вела з рахунком 4:0. У цей час Ервін Задор зачепився з Валентином Прокоповим, і той дав йому ударом в обличчя.
Задор поплив до бортика, з розсіченої брови тягнувся кривавий слід. Трибуни вибухнули – глядачі підбігли до басейну, вигукували погрози на адресу радянських спортсменів, плювали в них та ображали
Матч був перерваний, угорцям присудили перемогу.
У фіналі вони перемогли югославів і здобули золоті медалі. Збірна СРСР посіла 3-е місце.
Понад 100 угорських спортсменів запросили політичний притулок і не повернулися з Олімпіади на батьківщину. Вони розуміли, що в Угорщині переміг комуняцький режим.
peredplata
