Десять днів тому відбулася страшна трагедія. Загинуло 49 українських десантників. І знову я пишу слова співчуття родичам та близьким військовослужбовців загиблих сьогодні у МІ-8.
Дев\’ять хлопців загинуло і їх уже не повернути. І їх кров не змити з рук убивць. Ми не забудемо і не пробачимо.
Тим часом, ВВХ вимагає пролонгації перемир\’я. Але чи можна назвати перемир\’ям вбивства українських військових, вогонь на сході, збройні провокації на кордоні, масові зникнення людей, знущання над полоненими?
Це повноцінні бойові дії спрямовані проти українського народу, головним захисником якої є ті, кому цей народ делегував свої повноваження.
Тож, панове керівники, зараз ви стоїте перед важким вибором. Як колись стояв Спаситель. І від вас залежить: врятувати Україну та її людей, чи піти на поводу у Путлєра і пролонгувати перемир\’я, яке понесе за собою чергові смерть, сльози та кров.
Обирайте на чиєму ви боці. Але пам\’ятаєте, що Україна понад усе!
П.С. Вирішив писати українською, а то боюся, що Путін прийде захищати і мене:)
peredplata
