Існує велика кількість різноманітних залежностей більш і менш хворобливих, що шкідливо впливають на наше фізичне здоров’я чи психічний стан. Немає сенсу їх всіх тут перераховувати. Але наше суспільство непомірно страждає від того, що значна частина наших політиків упали в залежність до політтехнологів, іміджмейкерів та інших паразитів, що присмокталися до політичних партій та їх лідерів і не лише висмоктують із них фінансові ресурси але і несуть непомірну шкоду решті громадян нашої держави. Вони формують хибне та ілюзорне уявлення про політиків не лише у нас виборців але і нівелюють реальну самооцінку самих політиків. Ті перетворюються на певних маріонеток, які стають заручниками певного образу чи іміджу. Вони настільки починають вживатися у запропоновані їм ролі, що вже цілком втрачають себе як повноцінні особистості. Загубивши себе, як звичайні люди вони не можуть адекватно оцінювати і реальні життєві проблеми простих людей. Як не дивно, але навіть монарші особи європейських держав часто ведуть себе у побуті значно природніше та простіше ніж наші політики у вигаданих для них персонажах. Попавши у залежність до брехливого оточення політик уже не може виборсатись із тієї трясовини підлабузництва, брехні, лизоблюдства і часто стає також жертвою свого ж продажного оточення , яке у кінцевому результаті легко зраджує свого попереднього господаря, якщо побачить для себе нову кон’юнктуру та нового більш грошового чи наділеного владними повноваженнями клієнта. Дуже мало наших політиків наділені особливостями визнавати свої помилки та робити із них належні висновки. Мабуть цим пояснюється той скромний результат, який отримала на позачергових президентських виборах жінка-кандидат, що була грізним суперником та опонентом Януковича. ЇЇ політтехнологи настільки засмикали її різноманітними ролями і дресирувальниці тигрів, і мотоциклістки, і Жани-Дарк, і персонажа із картин Гойї, що вона вже майже втратила себе саму. Тож єдиний шанс повернутися до впливових політиків – розігнати оте продажне оточення та стати знову сама-собою, спробувати відчути себе звичайною жінкою із усіма побутовими та природними потребами. Перетворити свою політичну силу на модернову європейську партію із внутрішньою конкуренцією, омолодити не лише парламентський список, а дати шанс освіченій молоді відчути себе потрібною в кожній районній організації. Довести на практиці на конкретних реальних справах спроможність залучати інвестиції, створювати тисячі робочих місць, утверджувати верховенство права, створювати невеликі острівці Європи в різних регіонах України. Нас очікують нові позачергові парламентські вибори. Навчимося нарешті відрізняти фальшивих політиків від справжніх. Оберімо до парламенту не маріонеток, якими крутять їх іміджмейкери а нормальних земних людей. Яким зрозумілі наші проблеми та які на конкретних справах у містах та селищах довели свою спроможність перебувати у владних структурах.
Ярослав Волощук – член НСЖ України.
peredplata
