Кажуть, коли до молодшої дочки Ярослава Мудрого посватався король Франції Генріх I Капетінг, батько відмовив сватам. Не хотів віддавати свого мізинчика в далеку не дуже могутню країну за немолодого бездітного короля-удівця. Та коли посли прийшли з пропозицією вдруге, здався – і поїхала 16-річна княжна з Києва до Франції.
У травні 1051 року у величному соборі старовинного французького міста Реймса відбулося урочисте вінчання. Струнка блакитноока білявка під шлюбним контрактом підписала «Анна Ръїна» (королева Анна), Генріх поставив лише хрестик.
З того часу всі французькі королі присягалися на Євангелії, привезеному Анною з Києва.
Розумний, вольовий Ярослав Мудрий був для неї ідеалом, а власний чоловік виявився старшим за батька, слабким, нерішучим. Анна знала п’ять мов, а Генріх замість підпису ставив хрестик. Словом, щасливим шлюб не став, а через 7 років королева мала трьох синів і одного коханця – графа Рауля де Валуа. Оскільки кохання Анни та Рауля було щирим, оточення захлинулося від заздрощів, а римський папа написав королеві листа з проханням поберегти короля. Генріх І запропонував дружині оголосити її регентом при наступникові, але Анна була розумною жінкою, а не політичною авантюристкою. Тому, коли чоловік помер, лишилася опікункою шестилітнього Філіпа І. Вона залишила сина на волю регента і з двома малими синами перебралася до королівського замку в Санліссі, поблизу Парижа. Там вона збудувала церкву, монастир, у якому й сьогодні стоїть скульптура жінки на повний зріст з написом: «Анна руська, королева французька, засновниця собору 1060 рік». І розповідала вона синам про далекий зелений Київ, про трубадурів, лицарські герці; часом читала власні поезії.
Коли знову спалахнув пристрасний роман з графом Раулем, Валуа викрав Анну, вони обвінчалися й у коханні прожили 12 років у замку Мондідьє, хоч вчинком королеви був обурений увесь двір. Після смерті коханого Анна повернулася до королівського двору.
В історії Європи Анна Ярославна залишилася як прабабця майже 30 французьких королів.
Ганна Черкаська