З огляду на тяжку політичну ситуацію, яка склалася в країні, дуже гострими є еко-номічні та соціальні питання внутрішньо переміщених осіб. Одне з найбільш гострих пи-тань – працевлаштування зазначеної категорії осіб.
Важливість питання є цілком логічною, оскільки з урахуванням труднощів в еконо-міці країни, роботодавці перебувають у дуже не легких умовах та не можуть собі дозво-лити збільшення штату працівників. З урахуванням зазначених факторів, для держави необхідним є пошук можливих варіантів у працевлаштуванні внутрішньо переміщених осіб без утиску роботодавців.
Для вирішення зазначеної ситуації 05 березня 2015 року було прийнято Закон України № 245-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб». Зміни внесені до наступних законодавчих актів – Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення».
Головною метою прийнятого Закону щодо внесення змін є встановлення додатко-вих соціальних гарантій для внутрішньо переміщених осіб із забезпечення їхньої зайня-тості на новому місці проживання.
Для реалізації вказаних гарантій внесеними змінами законодавець визначив на-ступні заходи щодо сприяння роботодавця зайнятості внутрішньо переміщених осіб:
1) Компенсація витрат на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збере-ження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази.
2) Компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробі-тних з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на дванадцять кален-дарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб. Сума компенса-ції встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфіка-ції, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для праце-здатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.
При цьому, тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує вну-трішньо переміщених осіб понад шість місяців, але не більше дванадцяти календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайня-тості за погодженням з відповідними територіальними органами Міністерства соціальної політики України.
У разі звільненні працівника зазначеної категорії з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету Фонду загальноо-бов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації.
Слід мати на увазі також те, що роботодавцю не виплачується компенсація у разі, коли роботодавець має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальноо-бов’язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальноо-бов’язкове державне пенсійне страхування, та коли визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.
Отже, прийнявши зазначений Закон, держава зробила перший крок у вирішенні проблеми працевлаштування внутрішньо переміщених осіб, створивши при цьому сти-мул для роботодавців.
Провідний спеціаліст Чернівецького міського управління юстиції Людмила ПИЛИПІВ
peredplata
