Підбиваючи підсумки року, прем’єр-міністр Микола Азаров оголосив на всю країну приголомшливі дані. Мовляв, життя не просто покращується вже сьогодні, а покращується в рази.
Навіть статистику навів. Українці жити стали краще – більше почали їсти, більше ходити в музеї, більше купувати супутникові тарілки, автомобілі, телевізори, а мобільні телефони аж в 16 разів
\”Якщо населенню не вистачає на продукти харчування, хіба вони купуватимуть супутникові антени?\” – риторично запитав Азаров і висловив впевненість, що це \”абсолютно об’єктивні дані, які свідчать, про те, що купівельна спроможність населення зростає\”.
Правда не пройшло і години після цієї заяви, як журналісти \”Дзеркала тижня\”, посилаючись на офіційну статистику Держкомстату, зловили \”найпрофесійнішого\” прем’єр-міністра на великій брехні.
Можна піти ще далі, і подивитися ті ж самі офіційні дані Держкомстату за листопад-жовтень 2011 року. Згідно цієї статистики, про яку ані словом не згадують урядовці, в Україні в листопаді збільшилось офіційне безробіття. Хоч і на 0,1%, але все ж таки збільшилося.
Так само у листопаді сповільнилося й промвиробництво, статистика зафіксувала і падіння зарплат українців. Отож дивна в Азарова арифметика – зарплата падає два місяці поспіль, навіть за офіційною статистикою, яку можна сміливо завжди множити на 2, а купівельна спроможність зростає?
Це очевидний нонсенс. Я вже не кажу про повне ігнорування найголовнішого показника для будь-якої об’єктивної оцінки реальної ситуації із добробутом населення.
Якщо в економіці і в споживанні все так прекрасно, як нам розповідають в уряді, чому ж тоді більше половини українців очікують від наступного року економічних проблем?
Такими, зокрема, є результати соціологічного опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології в рамках проекту незалежної мережі дослідників громадської думки ВІН-Геллап Інтернешнл.
Так, за даними опитування, 54% українців відповіли, що від 2012 року вони чекають економічних проблем. Лише 6% очікують економічного процвітання.
При цьому баланс надій та відчаю українців склав -48 порівняно із -38 у минулорічному опитуванні. Отже, за рік, що минув, соціально-економічний відчай українців лише зріс на 10 пунктів.
Негативні настрої населення так само ростуть, бо люди, на відміну від Азарова, відчувають реальну економічну ситуацію на своїх гаманцях. І цим опитуванням я особисто довіряю більше, ніж остаточно вже відірваному від реальності уряду, який не хоче визнавати, що їх реформи не працюють і не дають позитивного результату для громадян.
При цьому будь-які об’єктивні дані зсередини України, а тим більше заяви опозиції, чи повідомлення ЗМІ, підкріплені цими даними – одразу оголошуються Азаровим такими, що не відповідають дійсності, або такими, які розповсюджує \”жовта преса\”.
А чим ближче до виборів, тим частіше на них вішатиметься ярлик \”виборчих маніпуляцій і технологій\”.
Добре, давайте забудемо про українську статистику та подивимося на рік Януковича-Азарова при владі очима міжнародних організацій, видань та установ, яких важко звинуватити в ангажованості. Тут картинка \”покращення життя\” стає ще більш жахливою та безнадійною.
Почнемо з того, що за підрахунками ООН, за межею бідності в 2011 році жили кожні четверо із 5 українців. При цьому за останній рік українці збідніли на 10%. До того ж станом на середину 2011 року, Україна посідала 83 місце у рейтингу розвитку суспільства ООН, втративши 7 позицій лише за рік.
Між тим Світовий банк фактично викрив ще одну неправду Азарова, який перед ухваленням проекту держбюджету-2012 обіцяв в наступному році 5% зростання ВВП. Розрахунки СБ показують зовсім інші дані – ріст буде лише в межах 2,5%.
І це тільки за умови, що в наступному році продовжиться співробітництво України з Міжнародним валютним фондом, а також буде здійснюватися політика, спрямована на скорочення фіскального дефіциту. Хоча якихось ознак не спостерігається взагалі.
При цьому, за даними Індексу економічної свободи, що його укладає The Heritage Foundation та The Wall Street Journal, Україна в 2011 році посіла 164 місце, опинившись між Узбекистаном та Чадом.
За цим показником наша держава виявилась найгіршою в Європі! Примітно, що за \”паперєдників\” з уряду Юлії Тимошенко в 2008-му році, Україна перебувала на 133-тій позиції.
При цьому, за другий рік роботи команди \”професіоналів\” Україна продовжила опускатися в рейтингу сприятливості ведення бізнесу Світового банку. В 2011 році наша держава опустилася на три рядки і посіла 152-ге місце в рейтингу серед 183 країн світу.
В 2011 році Україну також було включено до найгірших економік планети. Так в однойменному рейтингу авторитетного ділового видання Forbes Україна посіла 5-те місце! Гірша економіка виявилась лише у Мадагаскару, Вірменії, Гвінеї та Ямайки.
Показово, що в 2010 році України та Вірменії в переліку найгірших економік світу взагалі не було.
Проте Азаров вперто продовжує переконувати суспільство, що політика його уряду правильна: \”в цілому, ми зі своїм завданням справилися. Нам є, що сказати людям\”.
Невдалими є і результати роботи уряду Азарова в напрямку покращення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості України. У світовому рейтингу конкурентоспроможності World Competitiveness Yearbook 2011, опублікованому швейцарською бізнес-школою IMD, Україна другий рік поспіль займає передостаннє 57 місце.
Тобто ніяких позитивних зрушень за два роки правління уряду Януковича-Азарова не відбулося. Не допомогли усілякі \”національні проекти\” та обіцянки влади залучити багатомільярдні іноземні інвестиції під Євро-2012.
Ще більш трагічна ситуація склалася з інвестиційною привабливістю України. За даними опитування іноземних підприємців, які працюють в Україні, в 2011-му році інвестиційний клімат України обвалився до рекордно низького рівня.
Найбільше опитані \”Європейською бізнес асоціацією\” скаржились на вибірковість дій влади, посилення бюрократичного преса і збільшення числа рейдерських захоплень.
За підсумками останнього опитування представників бізнесу, результати якого були оприлюднені наприкінці грудня 2011, рівень інвестиційної привабливості Україні був оцінений в 2,19 бала за п’ятибальною шкалою. Це навіть гірше, ніж показник у 2,22 бали, який спостерігався в найтяжчий для уряду Юлії Тимошенко період роботи, в розпал кризи, в кінці 2008-початку 2009 року.
\”Формально уряд проводить реформи, але на практиці їх імплементація не призводить до покращення роботи бізнесу\”, – таку підсумкову характеристику роботі Кабміну Азарова за останній рік дала виконавчий директор EBA Ганна Дерев\’янко.
Але ж в 2008-му була реальна криза, а сьогодні, якщо вірити новорічному привітанню Азарова: \”Ми разом, весь народ, остаточно подолали той найглибший економічний спад… Країна подолала інерцію спаду, і всупереч усім песимістичним прогнозам, всупереч несприятливим внутрішнім і зовнішнім факторам, набрала хороший темп\”.
От тільки де ж той \”хороший темп\”, і де можна побачити те \”подолання спаду\”, якщо за всіма міжнародними рейтингами Україна котиться вертикально вниз? Я вже не згадую про повний провал за більш гуманітарними рейтингами, на зразок свободи слова та рівня демократії. Адже це потребує окремої публікації.
Зате всі ми побачили, що Україна за індексом сприйняття корупції опустилася зі 134 місця в 2010 році на 152 місце в 2011 році, за даними організації Transparency International. Ми стали свідками грандіозного будівництва в Межигір’ї, і того, як за останній рік в рейтингу найбагатших людей країни з’явилося прізвище Янукович.
Хоча всім зрозуміло, що то не особисто зароблені гроші сина президента. Ми також стали свідкам того, як у прем’єр-міністра Азарова покращилося життя в Австрії, де його родина обзавелася маєтком. Тобто реформи дають результат, але наразі виключно для \”своїх\”.
В своєму новорічному привітанні рівно рік тому, підбиваючи підсумки 2010-го, Віктор Янукович заявляв дослівно: \”нам всім разом вдалося переламати ситуацію\”. Він також обіцяв що 2011-й стане роком закладення міцного фундаменту для позитивних змін.
Пройшов рівно рік, і про те саме тепер заявляє прем’єр Азаров. Не здивуюся, якщо і на третій рік при владі, вони знову казатимуть, що ситуацію тільки-но вдалося переламати, а ось наступного року…
Павло Булгак, політичний аналітик, спеціально для УП
peredplata
