Війна на Сході України то спалахує інтенсивними бойовими діями, то ніби затихає. Але кінця їй не видно. Потрібна перемога, лише вона принесе справжній мир. Перемогти зможемо лише тоді, коли матимемо достатньо сил. А ресурсів у Росії значно більше, ніж у нас. То як нам підсилитися? Насамперед необхідно зміцнити морально-психологічну єдність українського суспільства – бойовий дух у нас вищий, ніж у загарбників. Одночасно з цим реформувати Збройні сили, відродити військово-промисловий комплекс (ВПК), забезпечити ефективну підтримку України з боку світового співтовариства.
Створити сучасні Збройні Сили
Російська агентура роками розвалювала українську армію, користаючись зажерливістю багатьох офіцерів і прапорщиків, які розкрадали все, до чого дотягалися. У результаті не було чим захистити Крим, і на Донбасі склалася критична ситуація. Лише завдяки патріотичному піднесенню простих українців вдалося зупинити агресора – добровольчі батальйони і волонтери зробили те, що мали робити професійні Збройні Сили. У кривавих боях створювався зародок сучасних Збройних Сил України (ЗСУ). На цій основі розпочалася їхня новітня історія.
Але процес цей лише зародився. Потрібна глибока реформа армії, особливо її вищого керівництва. Злодіїв і зрадників ще повністю не витрясли із міністерства оборони, штабів, з військових частин. А вони завдають великої шкоди обороні держави, підриваючи зусилля справжніх патріотів у протистоянні ворогові.
Нова армія має будуватися за стандартами НАТО, з врахуванням досвіду сучасних воєн. Провідні країни Північноатлантичного альянсу прислали в Україну своїх інструкторів, котрі готують наших фахівців високого класу. Але у Збройних Силах забагато залишається \”совкового\”, що дуже шкодить їхньому розвитку. Старі казнокради і окозамилювачі мертвою хваткою вчепилися у свої генеральські посади й не пускають нагору бойових офіцерів, які вміють успішно воювати.
Армії потрібна сучасна зброя, адже противник озброєний краще, ніж ми. А її можна виробляти на вітчизняних заводах або отримувати від зарубіжних партнерів. Щоб заводи запрацювали на повну потужність, треба вивести країну з економічної кризи. Проте тут існують великі проблеми. На жаль, зберігаються всі вади недолугої системи управління, що складалася в останні чверть століття. Олігархічно-феодальна держава нездатна створити нічого сучасного. Без докорінного реформування самої держави не вдасться створити і сучасних ЗСУ. І тут громадянське суспільство має сказати своє слово, натискаючи на закостенілих бюрократів, примушуючи їх рухатися і змінювати ситуацію на краще.
Відродити ВПК
У часи СССР Україна мала могутній військово-промисловий комплекс. Тут випускалися ракети (у тому числі балістичні), танки, артилерійські системи, сучасні військові кораблі різних класів, військово-транспортна авіація та багато іншого. Чимало цих виробництв занепало, заводи різалися на металобрухт, а висококваліфіковані інженери і робітники йшли торгувати на ринки, щоб прогодувати свої сім\’ї. Нині їхні знання й уміння знову потрібні суспільству. Але відроджувати виробництво військової техніки і зброї дуже непросто.
І все ж процес іде, хоча й не так швидко, як треба. З\’явилися високоточні тактичні ракети. Модернізується бронетанкова техніка, випускаються її нові зразки. В Україні не виробляється винищувальна і бомбардувальна авіація, проте розгортається виробництво сучасних безпілотників, у тому числі й ударних. Особливу увагу конструктори приділяють створенню зразків оборонної зброї, здатної знищувати ворожі літаки і гелікоптери, а також танки й бойові машини піхоти.
Україна у 2014 р. втратила у Криму більшість кораблів своїх Військово-морських Сил. Миколаївські корабели можуть випускати їм заміну, але для цього потрібні значні кошти. Поки що на озброєнні українських моряків з\’явилися лише нові бойові катери \”Гюрза\” київського виробництва, але й вони вже недавно відігнали від нашого морського кордону російський військовий корабель.
Нові Збройні Сили потребують нового озброєння, його виробництво лише розгортається на підприємствах вітчизняного ВПК. А зброя потрібна вже, щоб успішно протистояти противнику. Спроби модернізувати те, що десятками років зберігалося в арсеналах, нездатні повністю замінити сучасні зразки. Але найсучаснішу зброю можна отримати з-за кордону, якщо на це буде добра воля країн-партнерів.
Зарубіжна допомога
Країни НАТО на словах постійно підтримують Україну, проте не спішать надавати нам зброю, здатну знищувати противника. Натомість постачають радіолокаційні системи, які дозволяють миттєво засікати ворожі батареї, що стріляють по наших позиціях, і це дозволяє українським артилеристам завдавати ефективних ударів у відповідь. Надають й інші зразки не-летальної (тобто несмертельної) зброї.
Правда, Литва недавно відправила в Україну чимало боєприпасів совєтського виробництва, вже непотрібних її Збройним Силам, що перейшли на стандарти НАТО. Зберігати їх довше двадцяти років не варто – починають псуватися, а утилізувати дуже дорого. Тож краще використати за призначенням. До речі, противник також везе на Донбас зі складів позеленілі від віку патрони й снаряди, що нерідко не спрацьовують…
А нам потрібна зброя сучасна, здатна гарантовано зупинити ворога. Американський Конгрес дозволив її постачання в Україну, проте президент Обама не спішить виконувати це рішення. Останніми місяцями він сидить у Білому Домі й хоче залишитися в історії \”миротворцем\” – Нобелівська премія миру до цього зобов\’язує. Усе ж ми сподіваємося, що новий президент надасть сучасну зброю Україні.
Більш за все нам потрібні комплекси протиповітряної оборони і протитанкові засоби, здатні успішно знищувати ворожу техніку. Недостатньо захищеним залишається морське узбережжя нашої країни. Нині американці переозброюють свій флот, відправляючи на консервацію ще не старі кораблі. Українці просять надати їх нам, щоб відродити свої Військово-морські Сили і захиститися від можливих десантів противника.
Останнім часом в українських ЗМІ обговорюється ідея відродження ядерного статусу нашої держави. Адже ми віддали свою ядерну зброю в обмін на Будапештський меморандум, що нібито гарантував нашу територіальну цілісність і недоторканість кордонів. Нині з\’ясувалося, що цей папірець нічого не вартий і \”гаранти\” своїх зобов\’язань не виконали. А це означає, що і Україна має право повернути собі хоча б тактичну ядерну зброю. Її нові носії ми вже маємо: недавні випробування показали, що відповідні ракети в Україні є.
Нападають на слабких, сильних бояться. Тому Україна повинна набиратися сил і готуватися до успішного протистояння агресорові. Ми маємо всі можливості це зробити, потрібні тільки політична воля і уміння. Перемагають лише сильні, цю просту істину необхідно засвоїти і владі, і простим громадянам. Нам є що захищати, і українці підтвердили – постояти за себе ми вміємо.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
