Вчора за наказом донецької поліції і прокуратури затримали Анатолія Виногродського. Мого колегу із Київської Самопомочі. Бойового командира (позивний Гал), полковника, що воював за незалежність на Сході. Він продовжував цю боротьбу під час блокади торгівлі та захищаючи фермерів від рейдерства. Він – один з очільників нинішнього протесту на вул. Грушевського.
І це вже третє затримання із числа учасників протесту впродовж чотирьох днів. Усіх доправили до Маріуполя, де є слухняні слідчі і судді, які готові розглядати справи проти українських військових. За будь-якими статтями кримінального закону.
І річ не у протестах. У СІЗО в Донецькій та Луганській областях сотні українських військових.
Майже чотири роки у війні. Скільки ми знаємо затриманих і головне(!) засуджених за сепаратизм? За тероризм? За шпигунство? За диверсію? За державну зраду?
Ворога ми не переслідуємо і не караємо. Заради миру і спокою. Переслідуємо своїх, як після переяславської ради, як після \”возз\’єднання\” з СРСР. Заради миру і спокою.
Звичайно, заради миру, спокою і безперешкодного руху вулицею Грушевського можна затримати і засудити ще кілька десятків ветеранів війни. Тільки чий мир і спокій ми тоді захистимо? І куди ми безперешкодно дістанемось крізь вулицю Грушевського, якщо нас буде нікому захищати?
Оксана Сироїд