Голодомору 1932-33 передували три великі кампанії \”добровільної здачі зброї\” – останню русскіє з розмахом провели в УССР 1928 року.
Це дало змогу як мінімум потроїти результативність другого Голодомору у порівнянні з першим – 1921-22. Та розширити ареал його застосування – зокрема на Чернигівську та Полтавську губернію окупованої УНР, де перший голодовий теракт провалився (бо в тих краях 1922 року володіння зброєю було тотальним).
Тому виставляючи на вікнах свічки – у пам\’ять про жертв окупаційного терору – не легковажмо: там, де у вікно можуть виставити ще й карабін, Голодоморів ніколи не буде.
І якщо хтось знову біля Свічи пам\’яти поставленим голосом прорече: \”Все, що їм було потрібно – це хліб\”, плюньте і розітріть.
Все, що було потрібно українцям – це зброя і Армія.
І вже під час Третього Голодомору (а не \”штучного голоду\”) там, де була УПА, ніхто не опух. А там, де її не було, не опухли тільки комірники.
Ростислав Мартинюк
peredplata
