Останніми роками земля буковинська рясно родить різних «активістів», які з’являються як гриби після теплого літнього дощу. Ці «захисники обездолених» роблять з себе благородних «Робін Гудів», яким болить несправедливість і беззаконня, але насправді мають отруйну суть блідої поганки. Тому все до чого вони торкаються з часом стає таким самим гнилим, як вони.
Починають гучно «викорінювати» корупцію і отримують… доступ до кормушки. Починають «припиняти» вирубку лісів і отримують… пухкі конверти від лісників. Починають «боротися» за права «євробляхарів» і мають… зелений коридор на митниці для себе рідних.
А коли неупереджені журналісти викривають справжнє лице таких «борців за правду і народне щастя», то вони починають пищати як відірвані від свиноматки поросята, бризкати слиною як приперті до тину гадюки й погрожувати судами, в яких обіцяють до скону відстоювати свої нібито поругані «честь, гідність і ділову репутацію». В Чернівцях чи не найактивніше бореться з «несправедливою системою» зайда невідомого походження та мутної біографії Валерій Аіріній, котрий добре навчився паразитувати на будь-яких питаннях, від яких пахне грішми. Про таких москалі кажуть – і швєц, і жнєц, і на дудє ігрєц. І справді, куди не глянеш – скрізь Валєра. І митників вчить як правильно працювати, і лісникам радить як робити вибіркові рубки, і прикордонникам рекомендує як припиняти потоки контрабанди.
І все це робить з іскринкою, з правильними лозунгами, з гучними викриттями. Але мало хто знає, що Аіріній зранку читає лекції правоохоронцям, а ввечері на своїй «євроблясі» розсікає по прикордонних селах й державних лісгоспах і збирає свою «десятину». Інші «активісти» Валєрі відверто заздрять, обкладені даниною обурюються його апетитам, правоохоронці бісяться від його наглості, але всі мовчать і витанцьовують під Валєрину дудку.
Чого так? Бо Валєра привчив усіх до того, що його, як і лайно, чіпати не можна, бо сильно смердітиме. А коли хто ризикне і почне задавати незручні запитання про його минуле, про буремну гоп-стопівську молодість, про судимості, про зв’язки в кримінальному світі, тоді Аіріній вмикає пластинку «політичних переслідувань», «утисків неугодних владі активістів». Строчить гнівні скарги і заяви всім, хто мусить відповідати на звернення громадян – президенту, генпрокурору, міністрам. А щоб більше поважали і боялися, то любить Аіріній хвалитися своїми зв’язками і знайомствами із представниками буковинської влади. Особливо уважно заглядає він в писок тим, з ким йому вигідно дружити і кого можна подоїти собі на користь. Як тільки з’явилася інформація, що голова облдержадміністрації Фищук втручається в роботу обласної митниці і «кришує» свого зятя Олексія Ліщука, якого зловили за руку на небажанні чесно сплачувати митні збори, то тонкий нюх Валєри одразу зачув вигоду. І зачастив горе-активіст до будинку з левами, мало не кожного ранку можна побачити як він із чорного входу спішить за інструкціями до горе-губернатора. І почалося – митниця одразу виявилася головним розплідником корупції в області.
Митники стали заклятими ворогами хитрих друзяк Аірінія, які за румунськими паспортами ввозять до України «євробляхи». Валєра призначив митників головними винуватцями зловживань з експортним лісом, мовляв, вони власними загребущими руками фальсифікують документи і ділова деревина перетворюється на дрова. Чим розраховується Фищук з Аірінієм за ці облудні звинувачення можна тільки здогадуватися. Зрештою, Ліщук стільки «зекономив» на виплатах до бюджету, що Валері вистачить на хліб з маслом і сотої частини вкраденого.
«Не можна бути святішим від Папи Римського», – певне головний урок, який Аіріній не спромігся осилити. А дарма. Бо сліпа віра в свою блатну фортуну, безкарність й недоторканість породили самовпевненість, яка призвела до жертв. В запалі «праведної боротьби» реальна «підстава» прийшла звідки її не чекав – від самого себе. Дав Аіріній старому подільнику керувати своєю «євробляхою» і той в п’яному угарі вбив людину.
Як тільки поліція виявила, що автомобіль вбивці належить Аірінію, він спочатку забруднив нижню білизну, а потім розгорнув бурну активність з відбілювання себе рідного та доведення своєї непричетності до трагедії. Коли ж знайомі жертви почали справедливо питати у Валєри, чи не чує він за собою хоча б моральної вини за скоєне, він «інтелігентно», як і прийнято розмовляти «з лохами й терпилами», послав їх подалі за добре відомою адресою.
Одного не може зрозуміти горе-активіст Аіріній – якщо тебе тимчасово оминає суд людський, то від кари Божої втекти не вдасться. Як вчили Валєру у тюремних університетах – Всевишній не фраєр, він все бачить і зрештою кожному воздає по-справедливості і по-заслугам.
Джерело: https://ord-ua.biz
peredplata
