Після російської атаки на кораблі українських ВМС, що сталися у неділю, росіяни утримують не лише українських політичних в’язнів, а й військовополонених.
Це – важлива зміна, і Україна розраховує на конкретні дії західних партнерів. Про наші очікування та про те, чому перші заяви Заходу можуть здаватися “беззубими”, у бліц-інтерв’ю “Європейській правді” розповів міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
– Чого ми чекаємо від міжнародної спільноти?
– По-перше, нам потрібні від них не тільки заяви.
Ми чекаємо, що крім заяв на підтримку України, наші партнери будуть жорстко комунікувати з Росією щодо звільнення наших полонених.
Я підкреслю цей термін:
у нас тепер є не тільки політв’язні, а саме військовополонені, оскільки це був акт агресії.
Я буду зараз говорити з президентом Червоного хреста Петером Маурером про те, що вони мають залучатися до цього процесу – з’ясувати, в якому стані наші бійці, що з ними зараз, і, звісно ж, допомогти нам їх звільнити.
Отже, перше, чого ми чекаємо просто зараз від міжнародних партнерів – це звільнення наших військовополонених.
Друге – це звільнення наших суден. Це два перших питання, і вони є ключовими.
Крім того, ми будемо піднімати питання збільшення тиску на Російську Федерацію і посилення санкцій.
– Якісь переговори плануються?
– Просто зараз будуть переговори з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом (згодом стало відомо, що генсек погодився зібрати термінове засідання Комісії Україна-НАТО і Угорщина не стала цьому перешкоджати. – ЄП).
Якщо ж говорити про важливі події, на яких можуть відкриватися можливості впливу на РФ – то це, зокрема, саміт G20, який розпочнеться в Буенос-Айресі вже 30 листопада. Ми вже домовляємося з партнерами, щоб вони побудували там чітку лінію комунікації.
Є й інші речі та ідеї, про які я не можу говорити в деталях, але зазначу, що йдеться про чорноморську безпеку, про посилення присутності наших партнерів у Чорному морі.
– Кого саме?
– Зокрема, НАТО, але не лише їх. Вибачте, країни я поки назвати не можу. В тому числі йдеться про зростання військової присутності, про ефективніший моніторинг ситуації у Чорному морі, про ефективніший обмін інформацією між Україною та партнерами.
– Ви наголосили, що у Росії тепер є українські військовополонені. Чи означає це, що ми юридично визнаємо свою війну з РФ?
– Безумовно. Ми вважаємо, що це війна.
Подивіться, чим вчорашня ситуація відрізняється від усіх попередніх.
По-перше, протягом доби відбулося декілька актів агресії проти України. Підкреслю, йдеться про кілька актів агресії: не тільки обстріли і захоплення, а й сам таран. За визначенням, запровадженим резолюцією Генасамблеї ООН №3314, це – теж акт агресії, і я сьогодні у Верховній раді також про це буду говорити.
По-друге, досі всі акти російської агресії проти України відбувалися на нашій території. Ця агресія відбулася не тільки на нашій території, а й у нейтральних водах – за межами 12-мильної зони від берега. І це також має значення.
По-третє, російські військові відкрито застосували зброю проти українських військових, не приховуючи, що стріляли саме вони. І це нова ситуація, це сталося вперше, адже досі вони намагалися щонайменше ховатися.
Отже, учора Росія перейшла всі теоретично можливі червоні лінії.
За цією ситуацією нових червоних ліній вже немає.
– Ви задоволені тією реакцією, яку ми почули минулої ночі від ЄС та від НАТО?
– Я розумію, про що йдеться, але хочу вас попросити: ви їх не звинувачуйте.
Я поясню, чому окремі заяви могли декого здивувати. Річ у тім, що наші друзі підготували та узгодили свої заяви ще до того моменту, як відбувся обстріл наших суден і вони були захоплені.
Приміром, із Федерікою Могеріні я спілкувався, коли вона була на саміті, тоді був ще ранок. За підсумками цієї розмови вони підготували заяву і її видали. Але так вийшло, що вже після того відбувалися подальші події. Тому не звертайте уваги на те, що там немає жорстких тез – річ у тому, що текст не враховує ключових подій.
Далі заяви з ЄС будуть іншими.
Подивіться, для порівняння, що сказала Христя Фріланд – а з нею я розмовляв, коли була 4 ранку. І, відповідно заява Канади була зовсім іншою.
– Останній момент з приводу війни. Що це означає для України і які це несе ризики, якщо ми оголошуємо, що йде війна? Чи є ризик для фінансування МВФ чи інших важливих для України речей?
– Воєнний стан не означає, що ми тепер повністю у стані війни.
І це не суперечить тому, що є наші військовополонені – бо є акти агресії.
А щодо вашого запитання – то ми будемо працюватися з усіма міжнародними фінансовими інституціями таким чином, щоби довести, що з нами можна продовжувати працювати. Ми готові пояснити, довести і обґрунтувати, що ті програми, які ми здійснюємо, можуть продовжуватися і надалі.
Інтерв’ю взяв: Сергій Сидоренко
peredplata
