УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА ТА ЇЇ МАЙНО

Українська православна церква Московського патріархату контролюється московськими попами й перетворилася на осередки антиукраїнської пропаганди, поширює антиукраїнську літературу на кшталт «Бог украінского язика нє понімаєт». Мета Росії, відповідно і Російської православної церкви – приєднати Україну до Росії. Спочатку в духовному відношенні, потім – і в політичному. Російська православна церква в Україні – одна з тих інституцій, яка найбільше сприяє дезорганізації України, зникненню її незалежності й територіальної цілісності. Українська православна церква Московського патріархату повинна бути названа «Російська православна церква в Україні», вона має отримати статус іноземної церкви і не претендувати на те, щоб мати своєю власністю наші святині – такі, як Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра та інші монастирі й собори.

Приналежність Свято-Успенської Києво-Печерської лаври до певної православної Церкви в Україні в останній час викликають зацікавлення, особливо у час надання Україні Томосу Вселенським патріархатом. Києво-Печерська лавра як чоловічий монастир за часів Радянської влади двічі припиняла свою діяльність. Перший раз монастир закрили у 1930 році, одночасно пройшов погром і по Києво-Печерському заповіднику (створеному у 1926 році), керівництво якого було репресовано. Відновилися богослужіння під час німецької окупації у1941 року. Вже вдруге комуністична влада закрила Лавру на початку 1960-х. Духовну семінарію розігнали. Значна кількість ченців перейшла працювати в музеї на території заповідника на різні посади, навіть господарські, аби тільки залишитись у Лаврі. І тільки 1988 року з нагоди святкування 1000-річчя Хрещення Русі діяльність монастиря було відновлено.

Після розпаду Радянського Союзу відбулося релігійне відродження. З’являлися різні церкви. Але одночасно у релігійних громад виникли бажання підпорядкувати собі ті чи інші культові і не культові заклади, які колись належали їм. На Подолі в окремих церквах були склади з промисловими товарами, у Покровській церкві була автогосподарська контора, а у дзвіниці – бухгалтерія, у Фроловському монастирі розмістилася ціла фабрика “Юність”.   Подібне відбувалося і на Буковині. Багато релігійних споруд були перетворені на промислові склади, на магазини і ін. Наприклад, у Чернівцях великий правосолавний собор у центрі міста (між вулицями Головною, Вірменською, Ольги Кобилянської) був перетворенний у картинну галерею. У місті Кіцмані православна церква була перетворена в універмаг і ін. У цей час інтелігенція України звернулася до Президента Леоніда Кравчука з офіційним листом, що такий стан є неподобством, питання про церкви і їхнє майно треба вирішувати.

До  1992 року митрополит Філарет був священноархімандритом Свято-Успенської Києво-Печерської лаври (на той час в Україні існувала лише одна православна церква Московського патріархату – Г.К.).  Відповідно І корпус митрополичий Лаври – це була офіційна резиденція Філарета. Державною владою було вирішено передати Лавру церкві Московського патріархату. Іван Салій, голова Київської міської держадміністрації (1992-1993 рр.) дав розпорядження надіслати ОМОН, який став на захист Московського патріархату, а прихильників митрополита Філарета і його самого з Лаври  вигнали. Якби влада тоді не стала на сторону Московського патріархату, то цілком можливо, що Лавра залишилася за митрополитом Філаретом і зараз належала б Київському патріархату.

Ще у  1990-му році у червні місяці було проголошено автокефальну церкву Київського Патріархату і обрано Мстислава Скрипника Патріархом (після приїзду  з Канади до України). Спочатку співіснували дві церкви, між ними був діалог, який закінчився об’єднанням у червні 1992 року Української православної церкви на чолі з Патріархом митрополитом Філаретом з українською автокефальною православною церквою Патріарха Мстислава. Проте почалися непопрозумінння між Москвою і патріархом Філаретом, який на харківському псевдособорі був відлучений від церкви Московського патріархату і оголошено йому було анафему, яку знято тільки цього року собором Вселенського патріархату (Константинополь-Стамбул).

За рішенням харківського псевдособору УПЦ Московського патріархату митрополит Володимир Сабадан (старий і немічний) переїхав у Киів. Державною владою України Московському патріархату було передано Києво-Печерську лавру, охорону митрополита Філарета, як священноархімандрита УПЦ, було викинуто  з Лаври. Було також прийнято рішення, що Володимирський собор, апартаменти митрополита на Пушкінський, Андріївську церкву залишаємо за Філаретом, Софія не повинна належати ніякій конфесії (якщо хочете – по черзі можете проводити богослужіння), а у Лавру поселили Володимира Сабодана і РПЦ. Тільки після цього священнослужителями і мирянами було створено Українську православну церкву Київського патріархату, яку і очолив патріарх Філарет.

Відомо, як керівник Російської православної церкви Кирило був введений у лоно РПЦ. Коли він ставав єпископом у 1976 році, то одним з тих, хто висвячував його, був нинішній патріарх Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Тоді  він Кирилові сказав: “Ви не по божому благословенню стали єпископом, а по настоюванню влади і КДБ”. І тому Кирило до цього часу його ненавидить і простити ці слова не може..

У 1992 року тодішнє політичне керівництво України пустило цілий поїзд московських попів до Києва, багато з них були на службі ФСБ і вони осіли у  Лаврі, Покровському жіночому монастирі, Флорівському жіночому монастирі на Подолі, у багатьох церквах.  Державна влада України передала також Московському патріархату землі біля м. Вашківці, де розмістився і розбудувався жіночий монастир Аннина гора на Буковині, який за кілька десятків років став центром поширення російського впливу у цьому регіоні Буковини і України.

Непомірно великим і незаконно отриманим є  також майно священників Української православної церкви Московського патріархату. Ми добре пам’ятаємо справу з годинником патріарха Російської православної церкви Кирила. Спеціалісти визначили ціну цього годинника, який був на руці патріарха, у 30 тисяч доларів. Подібними є і майнові статки намісника Києво-Печерської лаври митрополита Павла.  Недавній обшук СБУ, поліції та прокуратури виявив у помешканні митрополита Павла (триповерховий будиник площею у 580 кв. м, ціною у 34 млн гривень), золото, дорогоцінні годинники, коштовне каміння і інші предмети немонашеської розкоші та збочень (газ. Час, №49, 6 грудня 2018 р.).

Варто сказати, що в Україні є так звані ставропігійні монастирі (ставропігія – автономна православна церковна одиниця (церква, монастир, братство), яка підлягає юрисдикції не місцевих ієрархів, а безпосередньо патріархові і користується спеціальними правами – Г.К.). Наприклад, Корецький жіночий монастир напряму підпорядковується Московському патріархату. Зараз в Україні також існує Українська автокефальна православна церква, але вона об’єднує ряд парафій в Західній Україні .

У наш час для Лаври існує небезпека напряму підпорядковуватися Москві. Справа в тому, що Києво-Печерська лавра може стати об’єктом компромісу між Москвою і Києвом. Для применшення незадоволення і опору священнослужителів і віруючих Московського патріархату в Україні (в Україні більше десяти тисяч громад віруючих цієї церкви). Таке рішення влади досить можливе. Як на мою думку, проукраїнські демократичні сили в Україні не повинні такий компроміс допустити.

 

 

 

 

 

peredplata