Кому війна, а кому “дипломатичний” курорт у Брюсселі!

-Це біль душі! Прочитайте мене, українські дипломати!

Такого роз…дяйства, безвідповідальності, яке зараз панує у посольстві України в Бельгії я не знав і не бачив від дня заснування цієї установи. Тепер відкину скромність і правила етики. Поясню! Посольство України у Бельгії було відкрите на гроші держдепартаменту США, Всесвітнього конгресу євреїв і Української націонал-патріотичної громади у Бельгії. Такий собі Ростислав Демчук, шеф бюро “Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа” в Брюсселi разом з українськими націонал-патріотами у Бельгії підшукали приміщення для посольства, заплатили за нього, забезпечили першим дипломатам з України все: від житла, шоферів, автомобілів, комунікації, перекладачів… Україна на той час не платила ані цента! Так само було у Лондоні, Вашигтоні і Оттаві.

Володимир Василенко, Борис Тарасюк, Костянтин Грищенко, Володимир Хандогі, Роман Шпек, Костянтин Єлісеєв… – усі ми тримались купи і була реальна дисципліна, відповідальність. За часів Павла Клімкіна почалось роз…дяйство в посольстві України у Нідерландах. А до того ми його відкривали на американські гроші у Амстердамі разом з Борисом Тарасюком.

За правління Петра Порошенка занепала дипломатична робота у Нідерландах, потім у Бельгії, ЄС і НАТО. Просто вакуум. Нарешті МЗС прислали у Бельгію і ЄС Миколу Точицького. Школа Бориса Тарасюка! Був призначений нарершті заново з часів Януковича і “Mайдану” (майже 10 років) повноправний посол при НАТО Вадимм Пристайко.

На жаль (але і добре… ???) Миколу Точицького відкликали і він став заступником глави МЗС. Вадим Пристайко – посол України у Великобританії. Але Брюссель після Миколи Точицького став оголеним флангом.

Пробачте за довгу преамбулу. Але продовжу. Симпатії бельгійців і, зокрема, фламандців до України безмежні. За ініціативи провідних політиків і бізнесменів Бельгії у Мехелені будується (будівництво завершується) найбільший у Європі житловий комплекс для біженців війни з України. Я не буду перераховуати всіх політиків, парламентарів Бельгії і Європарламенту, які до цього долучились.

Наші дівчата, біженки (я їх усіх так називаю, малих і дорослих) ініціювали організацію виситавки: “Україна до війни; Україна під час війни і, яким ми бачимо майбутнє України”). Жінка подзвонила до мера Мехелена і розповіла про ініціативу. Сказав: беріть будь-який експо-зал і робіть. Зробили! Подробиці організації не переповідатиму. Почалось відкриття. Прийшли гості. Прийшов мер Мехелена. Прийшли члени федерального парламенту Бельгії, депутати Європарламенту, представники посольства Польщі, Литви, Канади.., а замість наших дипломатів і посла Єгора Пивоварова і другого секретаря посольства Владислави Лігати, які мали офіційно відкрити виставку під гімн України, приїхав лиш шофер посольства. Він передав кілька ілюстрованих книжок про Україну. Посол з дуру впало поїхав у Люксембург – термінові справи, а пані Владислава Літага раптом занедужала. А за протоколом виставку мав відкривати посол України в Бельгії, або Владислава Літага (у гіршому випадку). Гаразд: ігнор, так ігнор… І тут дівчата у наших вишитих строях, причепурені, у віночках як заспівали… Стіни тремтіли, люди плакали… І я плакав… перекладав і плакав. До нас підійшли і бургомістер Мехелена, і віце премєр Бельгії, лідери фракцій Європарламенту, польські, литовські дипломати… Потім усі разом заспівали “Червону калину”. Дівчата підбурили. Побрали їх попід руки. Мер міста відклав справи, парламентарі, усі накупу. Сиділи до третіх півнів.

І у мене земля захиталась під ногами: є всі, а наших “рідних” з амбасади нема. Жодного!

Ви там збожеволіли? Вас чекає зо сотня українців, бельгійців… провідні політики і підприємці Бельгії, Нідерландів, Німеччини… З Брюсселя до Мехелена лиш 20 км. Я їх щодня зранку і увечері долаю туди й назад за 20-30 хвилин.

Уявіть собі, вже майже тисяча жінок і дітей тільки в Мехелені. Четвертий місяць іде кривава війна… Ніхто і досі цей центр українських біженців з числа українських дипломатів у Бельгії не відвідав.

Пане Єгоре ПИВОВАРОВ, пані Владиславо Летіго, ви розумієте, що проігнорувавши відкриття української фото і фолк виставки у Мехелені ви плюнили в обличчя всім: нашим нещасним співвітчизників і бельгіським доброчинцям… Це ганьба української дипломатії!

Якщо мене не прочитають, прошу переказати про цей п…дець, гіспанський встид. Дипломатична робота в Брюссрелі – це не курорт, де ви можете пересидіти в час війни. Друже Микола Точицький, повертайся скоріш у Брюссель і наведи порядок, бо це біда! Друзі: Володимире Василенко, Борисе Тарасюк, Володимире Хандогі, Єлісеєв Костя, Вадиме Пристайко, Вікторе Маштабей, Дмитре Кулеба, Сергій Кислиця…, усі наші бійці невидимого фронту… Благаю вас! Збережіть Українську Дипломатію у Брюсселі, адже це наше з вами спільне дитя.