Це знав, це стверджував, про це писав Юрій Федькович ще понад 160 років тому.
Саме стільки часу минуло відтоді, як побачило світ «СЛОВО НА СЛОВО ДО РЕДАКТОРА «СЛОВА» «Slovo na slovo do redaktora “Slova” (Чернівці, 1861). Гострополемічна, антимосквофільська брошура, де були надруковані перші україномовні поезії нашого Федьковича («Оскресни, Бояне», «Дністер»,«На день добрий», «Виправа в поле», «У Вероні», «Під Маджентов», «Співацька доля») – як зразки народної, «нашої мови», перші ластівки нової української літератури на Буковині.
За порадою Юрія Федьковича Антін Кобилянський відповідає на запрошення Богдана Дідицького передплачувати «москвофільську» галицьку газету «Слово» не приватним листом, а друкованою працею, проголосивши таким чином свої погляди на мову і правопис.
Разом з тим, у брошурі прозвучало і перше публічне схвальне слово про Федьковича-письменника. І розпочинається «змагання» за нашого талановитого краянина – на чий то бік він стане, чию позицію зрештою підтримає, а може, лестощами вдасться його «переманити»?.. Одразу на сторінках львівскоі газети «Слово» (як відгук на щойно надруковані вірші) з’являється стаття Богдана Дідицького з високою («істинно поетичний талант») оцінкою творів Федьковича. За сприяння Дідицького 62-го року виходить перша збірка віршів – «Поезії Іосифа Федьковича». У листуванні з Дідицьким Юрій Федькович порушує питання про видання українського часопису з давно вимріяною ним назвою «Вечорниці»… Так, недобачаючи за доброзичливим ставленням до себе «москвофільських» устремлінь Б. Дідицького, Федькович на певний час налагоджує з ним тісні контакти…
Проте з початком видання «Вечорниць», першого громадсько-літературного органу «народовців», активізувалася боротьба (яка ведеться в основному через посередництво Костя Горбаля) за перехід Федьковича на їхній бік. До речі, зближення письменника з «народовцями» на початку 60-х років позитивно оцінила Леся Українка, завваживши, що він приєднався до найпрогресивнішого тоді в Галичині громадського напрямку.
…Тож важко переоцінити значення отієї скромної (лише на вигляд) невеличкої брошури. Спрямоване на відстоювання народної мови і заснованої на ній літератури, «Слово…» стало жорстким спротивом москвофільським тенденціям у тогочасному західноукраїнському суспільстві. Як зазначив Іван Франко, брошура стала важливим документом громадсько-культурного значення – «зробилася немов маніфестом нового, народного і радикального напряму».
…Часи змінюються, а боріння тривають… І різниця є! Суттєва, категорична, принципова різниця.
peredplata
