«Чорні рієлтори» у Чернівцях

фото ілюстративне з ФБ

Чернівці – місто невелике. Тут всі знають всіх і знають, хто з ким і проти кого.

Тож приховати тут ніц не можна. Тим паче, такої моторошної історії, як зникнення людини.

Ми  розповімо про те, як у Чернівцях зникають люди, а на їхнє майно і нерухомість з’являються незрозумілі власники.

 

На вулиці Ольги Кобилянської у Чернівцях ще з 60-х років минулого  століття жила сім’я, яка переїхала із Севастополя. Будинок, куди переселився чоловік з дружиною та малою донькою, тоді якимось чином належав Машзаводу.

Це сьогодні у ньому живуть знамениті заслужені артисти України, директори потужних підприємств міста. А за часів Брежнєва там жили трудяги.

Отож сім’я з Криму оселилася у Чернівцях. У 80-х роках у них з’явилася пізня дитина – хлопчик. Змалку він був хворобливим. Через це чимоло часу проводив у лікарнях. Перебував на обліку. З цієї причини батьки старалися виконувати будь-які забаганки дитини, пестили й панькалися з ним. Виростав син в опіці, ні в чому себе не обмежував. Якось закінчив школу, потім коледж. Але працювати ніде не влаштовувався. Йому й так було добре.

Сестра жила трохи далеко від Чернівців. А мама поїхала на заробітки до Італії. Посилала сюди гроші, зароблені важкою працею.

Син байдикував, почав заглядати у чарку від того, що йому все дозволялося. Аби хоч якось врятувати сина, мама переїхала до Чернівців. На зароблені гроші зробила добрий ремонт у двокімнатній квартирі на вулиці О. Кобилянської, закупила добротні меблі. На той час у Чернівці переїхала й донька. Але жила окремо зі своєю сім’єю. Батьки з сином, котрий вже мав перші ознаки алкоголізму, мешкали у двокімнатній квартирі на 3-му поверсі.

2015 року помер батько. Тож квартира дісталася матері і синові. Син володів 1/3 квартири і половиною іншої частки у 2/3. Згодом стало зовсім незрозуміло, чому саме так ділили цю кватриру, у якій після смерті батька мешкало 2 членів сім’ї. Вона, за логікою, повинна б ділитися 50Х50. Але те, що далі стається, втрачає бодай якусь логіку.

Син пиячить. Мама вже старенька. Син потрапляє під вплив не завжди порядних людей. Ходить до собору. Ніби там стає жебраком. Зв’язався з такими, як він, приводить додому сумнівні компанії, відбирає в мами гроші, б’є її та обкрадає.

Одного разу зняли з неї золоті кульчики, забрали телефон. Сестра з матір’ю спробували рятувати сина й брата. Возили його по монастирях (московського патріархату. І це важливо знати з огляду на події, які будуть розгортатися згодом).

У монастирі чоловік молився, працював і на деякий час перестав пиячити. Але повернувся додому – і все почалося спочатку. Аби не бентежити матір і не наражати її на небезпеку, донька забрала матір до себе у березні 2021 року. Влітку поїхали відпочивати. Краще б вони цього не робили. Бо через два тижні не впізнали свого помешкання.

Сусіди зателефонували і повідомили, що в квартирі влаштували якийсь притон. Дійсно, там жили незрозумілі люди, які не дозволяли доньці зайти в квартиру. Тільки з допомогою поліції вдалося потрапити до помешкання.

Що ж побачила там власниця? Скрізь розкидані шприци, бруд, сміття. З квартири вкрадено меблі, побутову техніку, посуд тощо.

Це було 17 липня 2021 року. Поліція забрала брата у відділок.

Сказали, на добу. Але він не  з’явився ні через добу, ні через дві, ні через тиждень. Тоді вирішили написати заяву на розшук людини, яка зникла.

– До нас для складання заяви приїхала жінка-поліцейська і поліцейський, – розповідає сестра Олена.- Останній комусь телефонував, коли ми писали заяву. І раптом сказав, мовляв, чекайте його вдома. І, не взявши заяву, зник разом із поліцейською. Брата невдовзі побачила племінниця у міському парку.

– Разом з ним були двоє незнайомих чоловіків, – продовжує Олена.- Вони ні на крок не відходили від Павла. Він сказав племінниці, що з ним все гаразд, що зараз знаходиться у реабілітаційному центрі «Братерський дім» на Роші. Похвалився навіть, що йому там добре, і він скоро звідти повернеться новою людиною. Сказав, що кине пити раз і назавжди.

Згодом кілька разів мої родичі бачили Павла на Проспекті Незалежності. Саме туди його водили в лазню. Дивно було, що біля нього завжди знаходилися два чоловіки. Вони не відходили від Павла ні на крок.

А через якийсь час ми побачили Павла у телепередачі на одному з місцевих каналів. Він розповідав, що лікується у православному реабілітаційному центрі «Братерський дім» (УПЦ МП- ред.), каже, що через півроку повернеться уже новою повноцінною людиною.

Ми ледь не зраділи від таких слів. Але чомусь у цій передачі Павло звинувачував нас (маму і мене), що ми вигнали його з хати, знущалися з нього. Для нас такі звинувачення були ніби сніг на голову. Чому таке говорив, адже ми все робили для того, аби врятувати його від зловживання алкоголем та від сумнівних компаній.

Але невдовзі почалася війна. Ми, як і вся країна, жили в нових умовах. Нікому вже не було діла до якихось побутових та сімейних негараздів. Це вважалося другорядним.

– Та влітку на мій телефон зателефонував адвокат Б., – продовжує пані Олена.- Він сказав, що нові власники нашої квартири на вулиці О. Кобилянської хочуть отримати доступ до неї.

Які власники?! Звідки вони?! Адвокат сказав, що йому невідомі деталі. Згодом він перестав представляти інтереси тих, кого назвав «новими власниками».

Того ж дня ми з мамою пішли до квартири. І що ми там побачили? Якісь люди викручують замки у дверях нашої  квартири, а поряд поліцейські спостерігають за їхніми діями. Попросили поліцейських зупинити спробу проникнення у квартиру. Де там! Навіть не реагували на наші прохання. Тоді я викликала адвокатку, яка викликала охорону. На щастя, саме тоді, у липні 2022 року нам вдалося відстояти квартиру і не впустити до неї невідомих людей.

Згодом сусіди нам казали, що часто бачили цих людей у під’їзді біля квартири. Вони ніби вели розвідку. Але до чого там поліція? Досі не можу втямити…

Мати з донькою після цього інциденту поставили камери спостереження та здали квартиру під охорону. Але ніяк не могли второпати, що сталося. Хто такі нові власники? Звідки взялися? І чому хотіли вдертися до квартири?

Якимось чином дізналися, що Павло нібито подарував свою частину квартири чи навіть усю її. Хотіли з ним зустрітися. Почали шукати. І ніде Павла не було. Подали у розшук.

Перша дарча датована 25 грудня 2021 року. І вона могла б вступити в дію. Але тут почалася війна. І всі реєстри нерухомості та дії довкола них були закриті.

Потім на рівні найвищої влади в Україні реєстри відкрили. І саме у день відкриття їх з’явилася друга дарча Павла. Це сталося 15 червня 2022 року.

– Далі ситуація розгорталась ніби у фільмі жахів, – говорить пані Олена.- Брат зник. І ніхто не знає, де він. Згодом з’ясувалось, що Павло звернувся до Першотравневого суду з заявою про те, що він загубив документи на квартиру, і, як не дивно, у цій заяві просив розглянути справу без його участі та участі матері. А ще дивніше те, що суддя таки розглянув спораву. І виніс рішення про виділення Павлові третини іншої частини квартири.

Апеляційний суд, напевно, щось незаконне і нечесне  побачив у цьому рішенні і його скасував. Видно, «нові власники» – не такі вже й нові і їх у Чернівцях знають як «чорних рієлторів».

Далі вони вимагають, аби їх вселили в квартиру. Подали навіть позов до суду. І до честі цього суду, він не задовольнив їхній позов до того часу, поки не буде доведено правомірність дарчої Павла цим «новим власникам».

Без відповідного рішення суду 24 січня «нові власники» зробили агресивну спробу захопити квартиру. Жінка навіть вихопила з сумки молоток і кидала ним у двері, де стояли люди. Дуже здивувала мовчазна поведінка поліцейських, які не зупинили спробу когось поранити чи й вбити. Адже модоток пролетів у кількох сантиметрах від голови адвокатки. Він ж бо залізний…

Ще більше вразила активність командира поліцейських, який без рішення суду спробував доводити всім, що «нові власники» мають право на квартиру… Цікаво, звідки він знає це право?!

Далі було більше:

– Коли ця нібито власниця почала всім погрожувати, я ще не боялася її погроз, – каже пані Олена. – Але коли вона у запалі прокричала: «Вам кінець! За мною стоять не останні люди Чернівців!»…

(Далі буде)

Петро Кобевко

Від автора.

Редакція газети «Час» звертається до прокурора, до начальника Управління СБУ у Чернівецькій області, до начальника поліції з проханням взяти під особистий контроль справу рієлторів Чернівців.

І якнайшвидше відшукати зниклого Павла Саву, 1985 року народження. Також з’ясувати місцерозташування і перевірити діяльність «православного реабілітаційного центру «Братерський дім».

Чи не були там люди, котрі згодом позбувалися квартир і, можливо, потім безслідно зникали?

Варто б перевірити нотаріусів, які завіряли згадані договори дарування.

Також є факти того, що окремі депутати Чернівецької міської ради мали контакти з імовірними «чорними рієлторами».

Цей матеріал прошу вважати журналістським запитом до прокурора області, начальника управління СБУ та начальника поліції Чернівецької області.

peredplata