У роки будівництва Каховської ГЕС тужити про Великий Луг можна було хіба що у емігрантських виданнях – та й там можна було зіткнутися із запереченнями, що йдеться про прогрес, заради якого доводиться жертвувати звичним ландшафтом. Адже якби не Каховська ГЕС, не було б звичної нам радянської економіки, не було б металургії, не було б Кримського каналу – подумаєш, якісь там плавні…

Про прогрес… Я назавжди запам’ятав те щемне почуття близькості до загибелі, яке охоплює, коли ти стоїш на березі Волги неподалік Угличської ГЕС і бачиш єдине, що залишилося від старовинного Калязіна, ще тверської прикордонної фортеці, – дзвіницю затонулого храму, що височіє над водами. Тепер цю дзвіницю реконструювали та підсвічують уночі, саме вона – а не нові споруди – стала символом міста. Показово, що в Росії журитися про батьківщину, що потонула, дозволялося ще до краху радянської влади, головний роман Валентина Распутіна «Прощання з Матерою» саме про це, про прощання з засудженим до смерті селом і неможливість щось змінити. В Україні ж можна було тільки захоплюватись ДніпроГЕСом та Каховською ГЕС і тим, як вони змінили «другу республіку» Радянського Союзу. А чому? А тому, що в Росії топили міста та села. А в Україні топили Україну. Її топили.

Відтяті від Великого Лугу, ми тепер лише за підручниками можемо зрозуміти, як виглядала Запорізька Січ, ми позбавлені прямого контакту із місциною, яка дозволила створити унікальну цивілізацію військової республіки. Ми взагалі говоримо саме про Запорізьку Січ, Хортиця у нашому розумінні це і є Січ, хоча це був також один із найважливіших елементів Великого Лугу, на щастя, не затоплений. Січ була табором, ставкою, гарнізоном. Луг – господарством та притулком. Січі не було б, якби не було Лугу. Так само, як не було б Кримської держави на півострові, якби не було її території на материку. Анексія земель материка дозволила Катерині II знищити державність Криму. Так само знищення Запорізької Січі дозволило імператриці розділити унікальні території Великого Лугу між своїми фаворитами – приблизно так, як після 2014 року Путін ділив Крим між своїми бандитами. Але до будівництва Каховської ГЕС Великий Луг все ще існував як жива пам’ятка прагненню українського народу до свободи та можливості самостійно визначати своє майбутнє. У 1955 році і він зник під водою.

Коли ми говоримо про те, до яких жахливих наслідків для екології призвело знищення росіянами Каховської ГЕС, варто згадати, що один грандіозний злочин вони вже в цих краях вчинили. Вони втопили країну, якою захоплювався ще Геродот, – а він вірив, що мандрує шляхами самого Геракла. Вони знищили Великий Луг, котрий був батьком українського козацтва. Вони зруйнували екосистему, у якій рідкісні рослини були сусідами рідкісних тварин. І зараз їхні спадкоємці висадили у повітря електростанцію, яка поховала Великий Луг.

Український Геракл розплющив очі на дні штучного моря, що з’явилося під зникаючою водою. Ще трохи – і він підніметься на ноги, повстане, як і належить античним героям.

Росіяни звільнили богатиря.

Віталій Портников