До вересня 1989-го року про українських музикантів знали хіба що спеціалісти та купка фанатів. Після фестивалю “Червона рута” їхні пісні заспівало півкраїни. А те, що тоді відбулось у Чернівцях, стало передвісником української незалежності. Провести у Союзі суто україномовний фестиваль, свідомо йдучи наперекір радянському керівництву – на таке могли підписатися лише авантюристи.
“Це від Тараса Мельника йшло. І від українських ідеалістів. Давайте їх перечислимо – Анатолій Калениченко, Олег Репецький, Кирило Стеценко. Геніальні люди. Вони моє життя перевернули, і я став дуже плодовитим автором”, – згадує музикант і композитор Андрій Миколайчук.
Тараса Мельника ще в 1977-му виключили з Київської консерваторії. Причому з останнього курсу. Причина – “український буржуазний націоналізм”. Кілька років працював слюсарем. Згодом йому все-таки вдалося закінчити аспірантуру московської консерваторії. Повернувшись в Україну, Мельник із соратниками, такими ж молодими ідеалістами, взялися за нечувану до того річ – організувати фестиваль сучасної української музики. Ключове слово тут – сучасної.
Поступово ідея провести фестиваль перетворилася на повноцінну творчу концепцію.
