Зв’язки між Україною та Румунією досить тісні та дедалі поглиблюються, каже Посол країни в Румунії Ігор Прокопчук. Зокрема йде активна робота у безпековій та економічній сферах. При чому одним із факторів, який підштовхнув країни до більш активного розвитку відносин, стало повномасштабне вторгнення РФ в Україну.
Стратегічне партнерство
10 жовтня з першим державним візитом до Румунії прибув Володимир Зеленський. Того ж дня президент України та його румунський колега Клаус Йоганніс підписали декларацію про розбудову стратегічного партнерства. У ній йдеться про безпеку, зокрема в регіонах Чорного моря, підтримку «формули миру», розширення економічної та логістичної взаємодії а також підходи до взаємодії з національними спільнотами.
Голова українського дипломатичного відомства в Румунії Ігор Прокопчук зауважує, що сам факт підписання цього документу є яскравим свідченням зміцнення стосунків між двома країнами:
— Президенти України та Румунії визначали бажання чи бачення відносин двох держав як стратегічного партнерства. Були дані доручення командам з обох боків напрацювати платформу для цього, тобто, документ, який який визначатиме основні елементи стратегічного партнерства. Вже сьогодні очевидно, що до таких елементів, належатимуть ті основні сфери, які відображені у спільній заяві двох президентів. Це і питання безпеки, це питання суверенітету, територіальної цілісності нашої держави, припинення російської агресії, відновлення суверенітету і утвердження поваги до норм і принципів міжнародного права, зокрема Статуту ООН, та в цілому питання безпеки в Чорноморському регіоні.
Румунія спільно з Болгарією та Туреччиною займається розмінуванням вод Чорного моря. Що вам відомо про цей процес і яке значення ця робота має для України?
— Розвиток ситуації протягом останніх місяців дуже чітко показує, що російська агресія проти України становить загрозу для всіх країн Чорноморського басейну. І ця загроза виявляється в різному вигляді. Для Румунії, зокрема, це питання мінної загрози, тому що декілька разів траплялися ситуації, коли міни з Чорного моря вимивалися на берег. І це становить загрозу для судноплавства, для комерційного судноплавства. Тому і з’явилася ця спільна ініціатива трьох країн Румунії, Болгарії і Туреччини.
Роботи по проведенню розмінування покращать безпеку для цивільного судноплавства, і це відповідає інтересам нашої сторони. Нагадаю, що в липні цього року Росія в односторонньому порядку вийшла з Чорноморської зернової ініціативи, яка погоджувалася влітку 2022 року за сприяння саме Туреччини і ООН. Вийшовши з цієї ініціативи, Росія свідомо поставила під загрозу продовольче забезпечення країн Африки і країн Азії, які залежать від постачання української агропродукції.
Я нагадаю також про те, що протягом одного року функціонування цієї Чорноморської зернової ініціативи вдалося вивести з України близько 33 мільйонів тонн зерна. Призначене воно було для десь близько 45 країн. І 60% цього зерна мало йти в країни Африки та Азії. І це показує, наскільки ті держави залежали від стабільного надходження зернових продуктів з України.
Для України було надзвичайно важливо не допустити чергове нав’язування країною агресором своїх умов в Чорноморському регіоні. Тому вже на початку серпня з боку України був розроблений і представлений альтернативний шлях руху цивільних суден. Він проходить через територіальні води і Румунії, і Болгарії. І для нас дуже важливо, звичайно, щоби в цих водах не було мінної небезпеки. Тому навіть цей приклад ще раз показує, наскільки нам вдається тісно і плідно співпрацювати з нашими друзями в Чорному морі — із Румунією, Болгарією і Туреччиною для того, щоби вирішувати найбільш нагальні потреби не тільки безпекові, але так само економічні і глобальні продовольчої безпеки.
Якщо говорити про економічну співпрацю України та Румунії, то які основні напрямки?
— Ми маємо ситуацію, коли Україна і Румунія сьогодні спільно роблять критичний внесок у підтримання глобальної продовольчої безпеки. І саме так треба дивитися на наші спільні зусилля… На цей момент, за оцінками наших румунських друзів, вже понад 60% української агропродукції експортується чи проходить транзитом саме через територію Румунії. І ми предметно ведемо мову про те, щоб надалі нарощувати можливості для збільшення транзиту. Мета, яку визначили та підтвердили президенти двох країн і над якою працюють прем’єр-міністри, причетні міністерства, це збільшення транзиту української агропродукції з двох мільйонів тонн на місяць до чотирьох мільйонів тонн… Зараз ми спостерігаємо, що транзит зріс вже близько до трьох мільйонів тонн щомісяця.
У рамках нещодавнього візиту прем’єр-міністра Румунії до України відбулося підписання окремого меморандуму про взаємодію в питаннях транзиту продукції з України. Як додаток до цього документу — Стратегічний план розбудови інфраструктури кордону. Оціночна вартість усіх проєктів, які внесені до цього плану, становить близько одного мільярда євро. Це удосконалення існуючих пунктів пропуску, будівництво нових, покращення під’їзних шляхів до них. Також це проєкти, які реалізовуватимуться з залученням фондів Європейського Союзу. Є готовність з боку ЄС фінансово підтримати їх реалізацію. Очевидно, що це на користь обом країнам — це розширення в цілому потужності для експорту і імпорту, покращення інфраструктури в цілому, а відтак — нові робочі місця дня нас і наших румунських друзів.
Польські аграрії різко виступили як проти імпорту так і проти транзиту українського зерна.Чи не виникало подібних проблем у Румунії?
— Ми маємо дуже тісну і конструктивну взаємодію не лише на рівні очільників двох урядів, але так само на рівні очільників окремих міністерств, зокрема — Міністерстві сільського господарства. Протягом цього року відбулося декілька контактів, коли міністр сільського господарства України пан Сольський приїзжав до Бухареста для проведення переговорів. Відбувалися так само онлайн зустрічі. Тому ми знайшли можливість конструктивно врегулювати питання, які виникали. І саме в частині тих застережень, які оголошувалися і з цієї сторони на основі об’єктивної оцінки ринкових умов ми знаходили рішення, які задовольняли і українську сторону, і румунську сторону. І тому, власне після 15 вересня, коли завершилася дія заборони на експорт української продукції, у відносинах України та Румунії був запроваджений інший гнучкий механізм, який відображає і ринкові потреби Румунії і дозволяє у разі потреби експорт відповідної продукції.
Активність проросійських сил в Румунії
Під час візиту Володимира Зеленського до Бухареста скасували його виступ у парламенті, запланований раніше. Це зробили, побоюючись провокацій з боку проросійськи налаштованих депутатів. На скільки сильні в Румунії проросійські настрої?
— Основні політичні сили в Румунії розуміють безпекові виклики, пов’язані з російською агресією не лише для України, але так само для Румунії. Тому тривала і стійка підтримка з боку Румунії в Україні визнається як національний інтерес цієї держави. Тобто це є позиція, яку займають ключові політичні сили, ключові політичні гравці. Разом з тим, в політичному ландшафті цієї країни так само є актори, які просувають російські наративи, які стосуються цієї війни. Буквально минулого тижня перед посольством України в Бухаресті такі актори організували мітинг, де вони протестували, закидаючи Україні нібито порушення прав румунської національної меншини, якій, з їхніх тверджень, забороняють розмовляти румунською мовою, навчатися румунською мовою, молитися румунською мовою. Тобто це всі ті твердження, які співпадають з фальшивими твердженнями російської пропаганди та які російська пропаганда активно використовувала ще в момент початку широкомасштабного вторгнення. І я почув так само подібні твердження минулого тижня. Тому є, звичайно, такі актори, які готові це повторювати.
На вашу думку, на скільки сильна підтримка цих проросійських рухів у румунському суспільстві та чи несе це якусь небезпеку Україні?
— Ми, звичайно, дуже пильно спостерігаємо за розвитком політичної ситуації в цій державі і переконані в тому, що зараз є єдність серед основних політичних гравців в розумінні того, що підтримка Україні повинна зберігатися.
Якщо вести мову про окремі політичні сили, які виступають з антиукраїнськими директивами і які набирають свою політичну вагу, чи розширюють базу своєї підтримки, то варто брати до уваги, що це відбувається не через те, що вони виступають як антиукраїнські актори. Там є цілий набір різних тез, і в тому числі анти європейських. І так це сьогодні має має вплив на настрої електорату. А тому в значній мірі питання внутрішньополітичного життя всієї країни і активності основних політичних сил в тому, щоби інформувати своє суспільство про ті здобутки, які є, і вони очевидні всій державі і яким чином вдалося досягти. Як з точки зору загального добробуту, через членство України в Європейському Союзі?Або, якщо подивитися на питання безпеки, то безпека є саме завдяки членству цієї країни в НАТО? І членство в Європейському Союзі, і членство в НАТО відіграли ключову роль в тому, щоби вирішити дуже важливі питання розвитку. Це, власне, те, чого ми хочемо — домогтися членства України в ЄС та НАТО як єдина справді справді надійна, гарантія безпеки нашої держави.
Шлях до ЄС та НАТО
Румунська сторона неодноразово заявляла, що готова підтримувати Україну у процесі вступу до ЄС та НАТО. Які на ваш погляд основні аспекти та що, можливо, хотілося б покращити?
— Серед основних аспектів — дуже вагома політична підтримка з боку наших румунських партнерів в питанні вступу України до Європейського Союзу і до НАТО. Тобто вони поділяють наші оцінки і наше бачення того, наскільки членство України в цих організаціях посилить і простір демократії, і простір безпеки, і простір стабільності в регіоні Центральної, Східної Європи, і в Чорноморському регіоні. Окрім політичної підтримки, є практичні аспекти. До них слід віднести готовність наших румунських партнерів проводити і організувати спеціальні програми по підготовці кадрів в Україні, які будуть займатися проблематикою європейської інтеграції.
Насправді мова йде не просто про політичне рішення, яке ми з нетерпінням очікуємо, про початок переговорів про вступ. Мова йде про дуже серйозний процес внутрішньої трансформації, який повинен супроводжувати ці переговори. І для цього, звичайно, потрібні внутрішні спеціалісти, які розуміються і на законодавстві Європейського Союзу, і на тих директивах, які регулюють ті чи інші сфери, і технічні питання, які повинні теж впроваджуватися в Україні.
Для нас важливий і досвід Румунії з того часу, коли вони інтегрувалися до Європейського Союзу. Те, що вони зробили в період до вступу, те, що їм доводилося продовжувати виконувати вже навіть після того, як вони стали повноправними членами ЄС. З їхнього боку є готовність ділитися цим досвідом, готувати наших спеціалістів, і в тому числі держслужбовців по різних сферах. В парламенті румунському є готовність на рівні парламентаріїв ділитися досвідом законодавчого процесу, пов’язаним з питаннями функціонування ЄС і європейської інтеграції.
Але ж досвід Румунії не можливо просто перекласти на українські реалії. Адже країни різні і ситуації відрізняються також. На вашу думку, які моменти можна застосувати з румунського досвіду, а які Україні все ж доведеться випрацьовувати самотужки?
— У даній ситуації підхід наших румунських партнерів полягає в тому, що власне українська сторона має визначатися для себе стосовно сфери, де б ми хотіли отримати певні поради або отримати такий досвід з боку наших партнерів. Ніхто не має наміру нав’язувати своє бачення, даючи свої рецепти того, яким чином треба реформуватися чи здійснювати ось ці внутрішні трансформації. Від нашої країни є готовність прислухатися. Від наших органів влади і органів місцевого самоврядування залежатиме що саме ми визначимо як пріоритети для того, щоби взаємодіяти з Румунією.
Один такий простий приклад. Я вважаю, що це для нас дуже корисний досвід — підготовка проєктної документації на отримання фінансування з боку Європейської комісії. Тому що значна значна частина великих інфраструктурних проєктів і менших проєктів, навіть які реалізовуються зараз біля кордону в рамках транскордонної співпраці, вони потребують підготовки дуже якісної проєктної документації для того, щоби забезпечити отримання фінансування. І я певен, що у нас так само дуже багато фахівців в різних органах влади повинні мати розуміння і проєктної діяльності, і власне того, яким чином подібна документація повинна готуватися. Тому що в Брюсселі, в Єврокомісії є своя бюрократія і яка потребує того, щоби дотримувалася ціла низка вимог, які існують для подібних документів. Тому навіть в цій частині, дуже практичній, є можливість для того, щоби ми досить тісно взаємодіяли і користувались тими знаннями, які вже накопичені були нашими румунськими партнерами.
peredplata
