Децентралізація – добра справа, тим більше, що ідемо до Євросоюзу і дуже потрібна, щоб відійти від комуністичних шаблонів управління, посприяти реформам і будувати нову Україну за європейськими стандартами. Вона уже дала багато позитивних результатів там, де громади очолюють справжні патріоти, які вболівають за долю громад і України вцілому та роблять все можливе, щоб наблизити перемогу. Честь їм і хвала!
Та, на жаль, буває й таке, що всяка добра справа обертається для нас, простих людей зворотним боком. Децентралізація (я раніше й уявити цього не могла)… породжує місцевих «царьків» там, де є відповідне для них підґрунтя. Спитаєте, звідки вони взялися? Я і сама достеменно не знаю: були люди як люди, а стали оборотнями. Частина з них – комуністи (вони не бувають колишніми), скориставшись військовим станом, закріпилися при владі. Тут хочу зазначити, що попри національність, вірування, партійність – всі ми – люди і хочемо мати хоча би три необхідні людські блага – їжу, одяг, житло. Цього всього хоче нас позбавити підступний московський ворог, що замислив нас знищити. Наші воїни гинуть на фронті, щоб дати можливість громадам жити.
Та методи управління у новоявлених «царьків» – комуністичні, бо по-іншому управляти вони не вміють чи не хочуть, законів не дотримуються, а створюють свої власні. Щоб обходити закони, мають ручних навуходоносорів з юстиції. Не мають НКВС, яке в комуністичні часи допомагало їм приборкувати народний спротив, тримати народ у страху і покорі.
Сучасна поліція не поспішає їм допомагати, бо ж вона таки очищається від оборотнів. Та прокомуністична влада обирає на цю роль…сектантів (наприклад, з секти Відродження) і деяких лікарів-садистів у білих халатах.
У такої влади існує опозиція, що не дає їм спокійно спати, красти і брехати. От влада і бореться з неугодними і норовливими:
А) руками сектантів з Відродження, які розкладають у помешканнях своїх жертв пристрої для прослуховування;
Б) нишпорять у чужих помешканнях, викрадаючи підозрілу (з їх точки зору) літературу та рукописи;
В) привозять своїх жертв «у гості» до молитовних будинків, щоб мати можливість нишпорити в їх будинках ;
Г) дозволяють собі вранці вриватися в домівки з метою перевірки хто там був (я це пережила і відчула ці приниження на собі).
А ще страшнішими є садисти в білих халатах, які фізично знущаються над замовленими владою жертвами. Наді мною познущалися 5 разів, про що я писала скаргу Генеральному Прокурору (жінці) України. У нас в лікарні не лікують, а добивають непотрібних людей. Прийшла людина ногами підлікуватися – а винесли її у труні. Чому так? Хто зможе мені відповісти? Чому лікарня на сучасному етапі стає катівнею НКВС? Чому приховують їх злочини?
Що ж стосується сектантів, то вони, як та ракова пухлина, запустили свої «метастази» у всі сфери суспільного життя, особливо там, де є грошові потоки як от: профспілка освітян (внески вчителів), газова контора – вимагають гроші за газ, яким не користуюся і просила від’єднати. Ще й погрожують і постійно дзвонять. Як на мене, це чистої води рекетирство. І це лише частина «айсберга» створення нової комуністичної реальності.
А що ж люди? Страх заставляє мовчати, бо хочеться жити. Та й мають показовий приклад (у моїй особі) що роблять з норовливими. А ще зневіряються у справедливості, бо:
А) банки багатьох обікрали і я – не вийняток – Надрабанк привласнив біля 100 тисяч рублів, які дали покійні батьки на проплату навчання сину в мед університеті. Мав бути лікарем – а вже 6 років ремонтує людям будинки в Польщі, де створив свою сім’ю і там житиме.
Б) Укрпошта (59200) не завжди виконує свою функцію, про що зверталася в прокуратуру і поліцію.
В) в аптеках багато підроблених ліків, захмарні ціни і гуманітарна допомога продається теж.
І цей список можна продовжувати. Куди не повернись – усе через хабар. Я ж ніколи і нікому в житті не платила хабарів. Тому й низька пенсія. Колишня завучка-комуністка давала години однопартійцям, хабарникам, а мені – що залишилося.
Я чесно жила, тепер ледь виживаю на мізерну пенсію (за 47 років робочого стажу – 4 232 грн). отак розправилися з учителькою. Уже й не наголошую на тому, що письменниця. І як тут вірити людям у справедливість? А ми дивуємося чому так багато ухилянтів. Я їх не виправдовую, але це – одна із причин: у них убили віру у справедливість, украли надію на краще життя місцеві «царьки». А люди тим часом активно поповнюють ряди сектантів. У нас стає більше банд під прикриттям церкви, віри, ніж самих віруючих. Шкода, що в часи нашого воєнного сьогодення повилазили оборотні (наші внутрішні вороги). Вони нікого і нічого не бояться: їх прикриють «царьки», поділять гуманітарку, яку так очікують на фронті. А нам, простим смертним, ці «царьки» залишили право мовчати, зітхати і плакати з відчаю.
Люди добрі! Як запобігти цьому всьому? Є над чим задуматись…
Та таки настане час розплати,
Й вороги за все відповідять.
А поки що гинуть в нас солдати…
Дай їм, Боже, сили устоять!
Слава Україні і її Героям! Смерть ворогам!
З твердою вірою у справедливість і перемогу – Надія (Кибич) Вакуленко – учителька-пенсіонерка, просвітянка, членкиня Союзу українок України та Української Асоціації письменників.
peredplata
