У підвалі Верховної Ради є буфет. Хороший такий. У 1990-х, коли парламентських журналістів було небагато, наша братія без проблем там пила каву, перекушувала і не тільки.
Зараз, коли акредитованих у Раді журналістів розвелося як тарганів, то кулегам вхід туди закрили. Тепер лиш депутати і помічники…
Місце було ще й зручне тим, що там за філіжанкою кави можна було поговорити з Обранцями на потрібні теми чи взяти інтерв’ю.
Правда в чашечках не завше хлюпалася кава. Наливали і коньяк (“Закарпатський”, 5 зірочок). Аби це не виглядало, що депутат у робочий час замість того аби думати про Розбудову Державності банячить горячітєльниє напітки у філіжанку вставлялася ложечка. Зі сторони сьорбає депутат каву. Навіть ложечка присутня. А там – коньяк 
Коли я вперше побачив «верховнорадівські» ложечки, то нервово заржав у голос.
Не знаю якими думками оперував завгосп Ради, чи хто там це придумав, але всі ложечки були помічені літерами «В» та «Р» (Верховна рада). «В» було неоковирно вибито на отій частині якою черпають (не знаю як вона правильно називається), а «Р» – на верхівці ручки.
Втім, хід думок можна спрогнозувати: Єслі всє дєпутати – ворюгі, то й ложечки з буфету можуть стирити, хто їх, тих депутатів, знає? (це жарт, єслі шо). Але логіку цього дійства я й досі осягнути не можу
Кілька років я боровся зі спокусою стирити такий офігєнний сувєнір. Бо якби без позначок, то нафіг та ложка кому здалася? В опщєм якось не витримав і поддався іскушєнію.
Як з’ясувалося, не я один такий був. Принаймні половина знайомих парламентських журналістів теж прибарахлилися такою смішною цяцькою…
Нєт, совість мене не мучає.
На фото я кулуарах Ради з якимсь дядьком.
peredplata
