Майже через пів року після того, як Дональд Трамп став президентом Сполучених Штатів, можна впевнено констатувати: план швидко змінити світ за допомогою простих рішень провалився — як, зрештою, завжди провалюються всі подібні плани.
Майже через пів року після того, як Дональд Трамп став президентом Сполучених Штатів, можна впевнено констатувати: план швидко змінити світ за допомогою простих рішень провалився — як, зрештою, завжди провалюються всі подібні плани.
Кульмінацією цього провалу став роздратований коментар Ілона Маска щодо ухвалення нового державного бюджету США — проєкт якого мільярдер назвав «мерзотним». Провалився план скорочення видатків американського бюджету за допомогою наївних і скороспілих рішень Маска. Провалився й план, за яким один-єдиний посередник — Стів Віткофф — мав за кілька тижнів переконати Путіна завершити війну проти України, змусити Іран відмовитися від ядерної програми і домогтися перемир’я між Ізраїлем та ХАМАСом із визволенням ізраїльських заручників.
Не спрацювала й ставка на «чудодійні» мита: запровадження високих тарифів не змінило світову економічну гру. Провалився план змусити Китай змінити економічну модель взаємин зі США за допомогою чергової хвилі тарифів.
Фактично можна сказати: Трампу не вдалося реалізувати майже нічого з того, що він обіцяв. І, найімовірніше, не вдасться. Але побачити це за інформаційним шумом, який президент США буквально щогодини транслює у публічний простір, майже неможливо. Ми навіть не помітили, як повністю перемістилися в інформаційний світ Дональда Трампа.
Президент США прокидається — і робить чергові суперечливі заяви, які вже за кілька годин або днів можуть бути спростовані його ж власними словами чи діями. При цьому не тільки журналісти й експерти, а й лідери провідних держав намагаються якось реагувати і вибудовувати стратегію з урахуванням цих заяв — хоча це марно, адже Трамп здатен розвернути своє бачення ситуації на 180 градусів швидше, ніж світ встигне на нього зреагувати.
За ці пів року Трамп встиг дати суперечливі оцінки ключовим світовим політикам, конфліктувати із Зеленським і Рамафосою, хвалити Путіна й одночасно називати його божевільним, висловлювати співчуття Байдену щодо його хвороби — й водночас глузувати з нього.
Шукати логіку в усьому цьому — марно. Це хибна дорога, якою часто йдуть американські медіа, намагаючись пояснювати та доповнювати заяви Трампа своїм глядачам і читачам. Але справжній Трамп у своїх оригінальних виступах часто не може навіть закінчити думку, плутається у словах, і вже за кілька речень спростовує сам себе.
У соцмережах — де пости іноді редагуються помічниками — ще можна побачити якусь видимість послідовності. Але в більшості публічних виступів та інтерв’ю Трампа цієї логіки годі шукати.
Якщо постійне продукування «білого шуму» у соцмережах можна ще вважати тактикою відволікання уваги від непрофесійності президента, то плутаність у заявах Трампа, радше за все, є віддзеркаленням його когнітивного стану.
Йдеться не про особисті характеристики — адже ми добре пам’ятаємо його перше президентство і бачимо, як сильно все змінилося. Справа не в політичних поглядах — вони якраз залишилися. Проблема — у здатності послідовно діяти й втілювати власні наміри. Схоже, що сам Трамп це усвідомлює — саме тому він підбирає для оточення людей, які не насмілюються полемізувати з ним.
Здається, останнім, хто міг собі дозволити щось сказати Трампу відверто, був саме Ілон Маск. За часів першого президентства поруч із Трампом ще були люди, готові відстоювати позицію й допомагати йому працювати, а не просто лестити.
Я не намагатимусь з’ясувати, що сталося з Дональдом Трампом за роки між першим і другим президентством. Чи вплинув на нього вік, чи образи і судові процеси, чи проблеми зі здоров’ям, чи жага помсти — це не так важливо.
Важливо усвідомити інше: в найближчі роки ми всі житимемо у світі хаосу й невизначеності. І нічого іншого не буде.
Тому намагатися зрозуміти, що завтра зробить американський президент — тим більше на підставі того, що він сказав сьогодні — марна справа. Треба просто спостерігати за цим процесом так, як спостерігають за стихійними лихами. Неможливо передбачити наслідки землетрусу чи виверження вулкану — можна тільки думати про те, як врятуватися.
Це стосується всіх країн, які так чи інакше залежать від американських гарантій безпеки чи американської сили.
А тут ситуація ще складніша. Від «м’якої сили» США Трамп і Маск фактично вже відмовились й відкрили нові можливості для впливу Китаю та Росії. Що буде з американськими гарантіями безпеки — ніхто сказати не може. Чи готові США реально захищати союзників по НАТО у випадку російської агресії — питання відкрите.
Чи будуть США підтримувати Україну після вичерпання нинішнього пакету допомоги від Байдена — теж ніхто сьогодні не скаже. А розмови про нові санкції проти Росії нині більше нагадують яскравий, але безсенсовний феєрверк — такий самий, як і славетні торговельні тарифи Трампа.
Що ж робити? Насправді все просто: думати про те, як вижити у найближчі роки цієї каденції. Будувати нові моделі безпеки, шукати способи власного захисту без довгострокової підтримки з боку США, створювати власні інструменти «м’якої сили» — там, де американської більше не буде.
Ми житимемо у світі, де Америка, можливо, знову стане великою — але тільки після закінчення президентства Дональда Трампа.
І ще одне важливе уточнення: це не про полеміку щодо політичних поглядів Трампа. Наступним американським президентом також може стати республіканець, причому партія вже перетворюється на ультраправу силу. Але важливо, щоб це була людина, здатна послідовно втілювати свої принципи, вести відкритий діалог щодо інтересів Америки — а не зосереджена виключно на самозамилуванні.
І тоді — але тільки тоді, за умови, що новий президент буде у належній когнітивній формі — у всіх нас знову з’являться нові можливості.
А до того часу — головне не скотитися в хаос разом із Трампом.
peredplata
