На саміті на Алясці диктатор РФ Путін вселив у президента США Дональда Трампа нову надію на мирну угоду в Україні – але тепер це виглядає як чергове приниження. Після цього Кремль кілька разів дав зрозуміти, що його позиція не змінилася, фактично відмовивши Трампу у його спробах припинити війну. На каналі NBC очільник МЗС РФ Лавров заявив: “Жодної зустрічі з Зеленським не заплановано”, і вона не відбудеться без попередньої угоди, яка відповідає “президентському порядку денному” Путіна. Фактично російський диктатор змушує своє оточення відкрито тролити не лише Україну та Європу, а й самого американського лідера. Вкотре демонструє “мистецтво відмови від угоди” – і поводиться з Трампом як із простаком, який натхненно вірить усьому, що він говорив в Анкориджі.
Така поведінка президента США призводить до того, що агресія Росії проти України триває далі, а Москва за це не отримує ніякого покарання. Фактично Трамп ніби знову дає деякий час сторонам, як він це називає, щоби вони показали, на що здатні. Тобто Путіну на те, щоб він показав, чи зможе захопити Донбас військовим шляхом, як про це заявляє, а Україні – чи вона зможе його відстояти.
Чого все ж таки чекати від американського президента найближчим часом щодо процесу мирного врегулювання в Україні? Чи може Трамп все ж “зірватися” через зухвалу поведінку Путіна та почати реальний тиск на РФ, чи все ж буде тиснути на Україну?
Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився політичний аналітик, публіцист Віталій Портников.
– Президент США ніби знову роздратований, що його пропозиції ігноруються. Знову пообіцяв “змінити тактику”, якщо Путін не припинить війну за два тижні. До цього були руйнівні санкції, але замість цього зустрівся з Путіним особисто. Як влучно зазначає WP: “Прогресу у припиненні війни в Україні не спостерігається. Зусилля Трампа нагадують катання на каруселі. Дуже багато руху. Трохи нудить. Запаморочливо. А потім опиняєшся рівно в тому ж місці, з якого почав”. І запитання: до чого вся ця катавасія?
– І це, в принципі, все, що потрібно знати про нинішню американську адміністрацію, яка сидить у Білому домі. Можна, звісно, пояснювати це “особливими симпатіями” Дональда Трампа до Путіна. Але є й інший момент, про який варто говорити серйозно. Трамп міг розраховувати, що його особисті контакти з Путіним дозволять йому досягнути прориву. Тепер, коли він зрозумів, що це не працює, намагається уникати будь-якого тиску – бо і тиск не дає завершення війни.
Уявіть себе на місці президента США: ви запроваджуєте санкції, але, по-перше, Китай і Індія їх ігнорують і спокійно закуповують російські ресурси. По-друге, Путін навіть не думає завершувати війну. Які у вас інструменти далі? Допомога Україні? Так, інструмент, але він не гарантує швидкого фіналу. І найважливіше: він коштує сотні мільярдів доларів, які Трамп не горить бажанням витрачати.
У результаті він опинився у глухому куті. І не тому, що у нього особлива симпатія до РФ, а тому що президент США реально не має швидких і дієвих інструментів завершення конфлікту. Байден, до речі, був реалістичнішим і розумів, що США на тлі глобальних змін уже не мають тієї ваги, яку мали 20–25 років тому. А Трамп, застряглий у минулому, цього не хоче усвідомлювати. Або усвідомлює, але прагне, щоб інші не здогадалися.
Тому усі ці гойдалки – це банальне маскування бездіяльності. Трамп тягне час. І в цьому його наміри певною мірою збігаються з намірами Путіна: той тягне час, щоб продовжувати війну й примусити Україну до капітуляції. А Трамп тягне час, щоб не стало очевидним, що він безпорадний. І щоб, коли війна закінчиться капітуляцією України, можна було сказати: “Це рішення українців”. А він? Він робив усе можливе: намагався домовитися з Путіним, не скасовував санкції, через європейців допомагав Україні. “Боровся за мир”, одним словом. А те, що Україна не змогла перемогти Росію, – ну, “такі реалії”. І він, звісно, не пропустить нагоди повторити: “Я ж попереджав. Україна – не та країна, яка може виграти війну проти такої держави, як Росія”. І все ж таки воно відбулося.
– Президент Фінляндії Стубб, один із ключових європейських лідерів, з яким Трамп має близькі відносини і в нього є прямий номер телефону для зв’язку, заявив, що Путін навряд чи зустрінеться з Володимиром Зеленським через півтора тижня, як планувалося, додавши, що “саме тоді терпіння у Трампа, ймовірно, закінчиться остаточно”. Редколегія улюбленої Трампом WP: “Путін та його міньйони незабаром пошкодують про своє рішення виставити президента Дональда Трампа дурнем. Путін явно вважає, що йому зійде з рук приниження лідера Вільного світу. Йому буде не дуже приємно, коли Трамп нарешті зробить кроки, щоб розвіяти цю помилку”. Для Трампа може настати час Х, коли у нього, образно, не витримають нерви, і під тиском громадської думки всередині країни плюс під зовнішнім тиском європейців він може обрати все ж дійсно жорстку лінію щодо РФ. Чи цього не відбудеться, бо інструментів тиску немає?
– Це може відбутися, просто не варто покладати на це великі надії. Якщо у Трампа не залишиться іншого виходу, він буде змушений діяти жорсткіше проти Росії, щоб продемонструвати готовність допомагати Україні. Але – і тут ключове – що означає “жорсткіше”? Запровадження нових санкцій? Росія, як і Іран чи Північна Корея, уже під серйозними санкціями Заходу. І це не змусило Путіна завершити війну. Санкції проти Китаю та Індії? Це надзвичайно ризиковано, бо може вдарити по самій американській економіці. І навіть якщо Китай проігнорує ці санкції, що тоді зробить Трамп? У мене, чесно кажучи, величезні питання.
– Ну, а, наприклад, удари далекобійною зброєю по території Росії? Зараз нібито Пентагон не дозволяє цього робити. Сенатор Ліндсі Грем, до речі, зробив заяву, що Трамп вирішить це питання.
– Я припускаю, що таке можливо. Я вважаю, що це серйозні заходи, які можуть суттєво посилити нашу оборону. Взагалі, думаю, що так і потрібно робити. Такі кроки реально можуть примусити Кремль принаймні замислитися над припинення війни.
– А політичні кроки? Наприклад, такі, що не дозволили б російським пропагандистам казати, що Америка і Росія в одній упряжці та скоро ділитимуть світ. Щоб демонструвати: Європа, США та Україна – разом, а Росія – окремо. Це ж мало би величезний позитивний ефект для нас.
– Я не збираюся з цим сперечатися. Просто скажу: це не означає, що цього ніхто не розуміє. Тобто те, що ви говорите, – абсолютно логічно. Я вважаю, що для нас особливо важливо, щоб США були з нами і допомагали більш ефективно. Питання лише в тому, наскільки ця допомога наближає нас до завершення війни. Ми з вами неодноразово говорили: треба завершити війну якомога швидше. І якщо США стоятимуть за нами і реально допомагатимуть, то рано чи пізно ми вистоїмо проти цієї тотальної російської навали. Безумовно. Це дозволить нам вистояти з більшими можливостями і меншими втратами. Але, як ми вже обговорювали, головне питання – обіцянки Трампа. Він каже, що зможе швидко завершити війну.
– Ну, швидко точно не вийде…
– Отож. І тут виникає питання: що він робитиме, коли зрозуміє, що швидко не виходить? Я думаю, що він намагатиметься вести бізнес із Путіним. Поки що він просто нібито пропонує йому шанс уникнути жорстких дій з боку США. І тут все залежить від Путіна і від того, що він вигадає далі. Бачите, він постійно щось вигадує: то перемовини у Стамбулі, то зустріч із Трампом на Алясці. Подивимось, що він запропонує через кілька тижнів, які Трамп вчергове анонсував на свої роздуми.
– Днями Путін робив заяви щодо США, і знову про “багатомільярдні проєкти” в Арктиці, навіть про Аляску, і все таке. Ці економічні “заманухи” Трампу – це те, що цікавить і що прагне чути президент США?
– Я думаю, тут справа не тільки в економіці. Путін діє так, щоб дати Трампу можливість показати, що переговорний процес живий. І щоб цього “не зруйнувати”, Трампу потрібен аргумент: “Не посилюємо санкції, не даємо Україні більше озброєння”. Як це вже було в травні, коли він раптом сказав: треба відновити перемовини у Стамбулі. Як після того так званого “меморандуму”, коли заговорили про саміт Трампа і Путіна на Алясці. Подивимося, що буде після ще двох тижнів, коли Трамп обіцяв “визначитися” зі своєю тактикою щодо Путіна.
Можливо, з’явиться новий формат переговорів. Може, держсекретар США Марко Рубіо зустрінеться з міністром закордонних справ РФ Лавровим, щоб “щось обговорити”. Може, знову вкинуть ідею якоїсь “повітряного” перемир’я – аби створити видимість прогресу. І тоді Трамп зможе говорити: “Щоб цей прогрес не зруйнувати, потрібно продовжувати діалог” Але для цього потрібні не лише зусилля Трампа, а й зусилля Путіна. Якщо Путін не гратиме у цю гру, Трампу не буде на чому будувати свою риторику. Один з головних аргументів щодо бажання Путіна допомогти президенту США – відсутність масованих ракетних ударів. Це буде свідчити, що Кремль прагне певним чином задобрити господаря Білого дому.
– А ці заяви віцепрезидента Венса про те, що Росія пішла на поступки під час саміту на Алясці, – це якраз про це? Щоб показати, що адміністрація все-таки більш-менш контролює ситуацію, чекає, працює, є певні результати, тому критика не приймається, і саме тому немає різких кроків, яких вимагає Європа та Україна?
– Звичайно. Вони ж створюють інформаційну картину. Ви ж бачили: саміт на Алясці закінчився повним провалом. Але вони намагалися подати це інакше. Після саміту, коли зрозуміли, що він провалився, почали будувати позитивний інформаційний фон. До речі, це нагадує саміт “нормандської четвірки” в Парижі, коли Зеленський вперше і востаннє зустрівся з Путіним, так.
І той саміт закінчився повним фіаско. Але Офіс президента і сам Зеленський намагалися зробити вигляд, що все добре, що досягли потрібного результату, що треба продовжувати діалог, розводити війська, відкривати нові пункти перетину між окупованими і неокупованими територіями. І вони ще кілька років дурили себе й нас, виправдовуючи, чому замість підготовки до серйозної війни грають у “мирний процес”. Трамп зараз іде тим самим шляхом. Просто копіює той сценарій.
– Щодо гарантій безпеки. Чи хоче Захід їх надати у варіанті, який реально стримає Росію?
– Я вважаю, що говорити про це зараз немає сенсу. Усі заяви європейських політиків про одне – ці гарантії починають діяти лише після завершення бойових дій. А жодних реальних перспектив завершення війни в осяжному майбутньому немає.
Найочевидніша гарантія безпеки – це закінчення війни. Якщо Росія вирішить зупинити бойові дії, то фактично визнає, що не може продовжувати війну. Це і буде гарантією. Далі все залежатиме від того, як сторони готуватимуться до наступної війни. А поки війна триває, а Захід каже: “Ось коли вона закінчиться, ми дамо гарантії”, – це порожні розмови.
– Тобто зараз нема про що говорити. А всі ці дискусії про “коаліцію охочих на землі”, п’яту статтю – це все пусті розмови поки що?
– Не має жодного значення. Якщо все почнеться лише після завершення війни, то це демагогія. Як і розмови Трампа, тільки в іншому форматі. Росіяни не збираються її завершувати. І їм байдуже на будь-які “гарантії”. Якщо б вони хотіли закінчити війну, вони б це зробили, просто зупинившись по лінії фронту. А коли вони кажуть: “Ми готові зупинитися, якщо Україна піде з певних регіонів”, – це не про мир. Це спецоперація для дестабілізації українського суспільства. Вони хочуть, щоб українська влада ухвалила рішення, яке підірве країну зсередини і спростить подальшу окупацію.
Усе, що зараз з’являється в медіа про можливі “компроміси”, не підкріплене жодною офіційною заявою. Логіки там немає. Бо і Донецька, і Луганська, і Херсонська, і Запорізька області з погляду російської Конституції – “суб’єкти РФ”. Частину з них вони контролюють. Не можна, з їхньої логіки, залишати українські війська на цих територіях. Не можна сказати: “Добре, вийдемо з Донбасу, але залишимо Запоріжжя”. Це абсурд.
Тому є два варіанти: або Росія вимагає виходу України з усіх територій, які оголосила “своїми”, або погоджується на лінію фронту як тимчасовий кордон. Може, Донбас для них має особливе значення – як “трофей”, щоб легше виправдати окупацію інших регіонів. Але це лише припущення. Офіційно цього ніхто не заявляв. Тому обговорювати ці “зливи” з медіа немає сенсу.
– Володимир Зеленський анонсував контакти з американською стороною для обговорення підготовки можливої зустрічі з Путіним. Він планує обговорити це питання зі спецпосланцем президента США по Україні Келлогом, також очікуються контакти з Венсом, Рубіо та спецпосланцем Віткоффом. Вже зрозуміло, що зустріч не відбудеться. Це, знову ж таки, продемонструвати Трампу – ми дослухаємося до ваших ініціатив, а Путні – ні?
– Так, Володимир Зеленський просто демонструє готовність до діалогу. Жодних реальних підстав для зустрічі Україна-Росія немає. Але президент України показує Трампу, що готовий діяти в руслі його ідей. Європейці роблять те саме. Але чомусь ці ідеї не працюють. Це, до речі, почалося ще з першого візиту Трампа до Парижа, ще до його інавгурації. Він запропонував Макрону створити миротворчий контингент. Абсолютно нереалістична ідея. Але Макрон йому не сказав: “Це абсурд”. Він почав “працювати”. Це тактика всіх, хто зараз спілкується з Трампом: погоджуватися з усім, а потім дивуватися, чому це не працює. Суть у тому, що потім можна запитати: “Ми виконали всі ваші пропозиції, а миру немає. Нічого не працює. Що далі? Може, у вас є ще якась геніальна ідея?” Це така політична гра. Головне – не дати Трампу можливості звинуватити Україну у зриві “мирного процесу”.
– Так, ця можливість залишається, адже Трамп заявив, що вирішить за 2 тижні, на кому лежить відповідальність за пробуксовування переговорів про мир в Україні. Виходить, що винною може бути і Україна.
– Ось у цьому і загроза. І Володимир Зеленський не хоче дати йому жодного шансу для цього. Так само і європейці. Вони розуміють, чим усе може закінчитися. Але до реального завершення війни це не має жодного стосунку.
– Гіпотетично, якщо Трамп звинувачує Європу та Україну у зриві миру – чим це загрожує?
– Звичайно, дуже багато. Американці більш аніж реально можуть припинити продаж зброї, скасувати санкції проти Росії, змінити курс у протилежний бік. Цього всі намагаються уникнути.
– Але ж американський ВПК зацікавлений у продажах. Як Трамп пояснить, що не продаватиме зброю для України?
– Як бачите, він може пояснити все, не зважаючи на реакцію інших. Тобто цілком реально, що він перекриє продаж зброї Європі для потреб України. Якщо матиме підстави, він може зробити що завгодно.
– Тобто треба робити все, аби Трамп “не гойднувся” остаточно на російський бік?
– Завершення російсько-української війни – завдання людей, які прийдуть до влади у США після Трампа. Зараз максимум – тримати фронт протягом 2025–2029 років і сподіватися, що в Росії не вистачить сил воювати всю цю каденцію. Якщо російська економіка не витримає, то вони самі погодяться на припинення війни по лінії фронту. Вони самі прийдуть до Зеленського й домовляться. Якщо ж економіка дозволяє воювати, то вони воюватимуть, і Трамп тут ні до чого.
Ключ до завершення війни – у Путіна. У кишені Трампа немає нічого. Максимум, що він може зробити, – допомагати виснажувати російську економіку, щоб у них не було ресурсу для війни. Якщо цього не станеться, війна триватиме. Тому наше завдання – зробити все, щоб Трамп був нашим союзником у виснаженні Росії: постачання зброї, удари по нафтопереробних заводах, по військовій промисловості, знищення стратегічних об’єктів. Це може пришвидшити бажання Росії зупинити війну. Але на скільки – місяців чи років? Цього не знає ніхто. Це залежить від ефективності ударів і реального стану російської економіки, якого ми не знаємо. Ми говоримо про логіку. Вона така: якщо Росія захоче – вона закінчить війну. Якщо ні – ніхто, навіть Трамп, її не зупинить.
peredplata
