Московський патріархат роздмухує сепаратизм на Буковині

15 лютого у Сторожинці Чернівецької області за ініціативи попів московського патріархату відбулось “молитовне стояння” ( до чого тільки не додумуються святі отці, щоб тільки відробити московські срібляники). “СтоЯщих” за інформацією журналістів було більше тисячі. Серед цієї тисячи за тією ж інформацією було більше сотні священиків. Коли я дивилась відео з місця подій, то звернула увагу на попів. Здавалось, що ці попи вирвались з якихось непрохідних лісів після довгого блукання: скуйовджені бороди, нечесане волосся, злі насторожені очі. Дивлячись на цю зграю у чорних рясах, у мене одразу виникло запитання: яку освіту отримали ці попи? вони хоч читати вміють? з чого складається програма у духовних закладах? у цих закладах дають диплом усім бажаючим чи є якийсь відбір?
Це войовниче боже військо було готове до бою будь-якої хвилини. Треба було лишень запалити сірника.

Біля будинку РДА священники вимовляли свої промови. Дехто російською, дехто з російським акцентом. Називали себе українцями, українськими священиками української церкви. Серед натовпу хтось викрикнув, що по території вони не українці, а румуни.

Цей захід охороняли кілька сотень поліцейських. От мені цікаво, хтось знайшов того крикуна, що називав територію Сторожинця румунською? Силовики зробили свою роботу?

Після реверансів владі попи запросили до слова голову РДА Ярослава Бартоша. Пан Бартош чітко сказав, що не допустить ніяких протистоянь між церквами і що всі мають дотримуватись закону.

Зі сталінсьих часів вже так ведеться, що православні попи завжди пітримують чинну владу, у багатьох випадках поводяться запопадливо: священики добре вивчили уроки більшовиків. Але у Сторожинці владика Мелетій (МП) чітко показав районній владі, що він підтримує іншу владу, сильнішу владу, владу російську. Святі отці відчувають за собою силу російської зброї і тому поводились з паном головою незвично впевнено і нахабно.

“Молитовне стояння” велось російською та румунською мовами. Мелетій звертався до мітингуючих поганою українською та доброю румунською. Після виступу голови РДА священник завершив “стояння” румунською промовою. Думаю, зрозуміло, що то було невипадково: було підкреслено, що румуни, румунська мова є важливішими ніж українська.

У 90-ті роки, коли Україна стала незалежною, церква МП, яка серед місцевого населення називалась румунською, дуже швидко почала розігрувати сепаратистську карту: румуни почали проводити різні заходи з великою кількістю румунських прапорів триколорів( теж триколорів). Тобто московський патріахат використав місцеву специфіку і почав нашіптувати румунам про створення Великої Румунії за рахунок Буковини. Я була на таких мітингах і бачила сльози на очах тих, хто чекав на прихід великої Румунії. І так як в Україні на керівних посадах, як правило, знаходились і продовжують знаходитись непатріоти, то у ті ж 90-ті роки назви адміністрації, суду, прокуратури у Сторожинці були написані двома мовами: українською та румунською. Правда без триколорів. Ніякого рішення про статус румунської як другої державної ніхто не приймав. Через якийсь час ті румунські вивіски тихо зникли.

Після надання Томосу МП проявляє шалену активність на Буковині. Загони бойових священиків як чорні круки літають по всіх районних центрах Буковини, залякуючи буковинців, нацьковуючи громадян одних проти інших. Буковинці на власні очі бачать, на що здатні московські батюшки заради втримання України у рускому мірє.

Цього літа я відвідала один цвинтар, де також ховають і румунів. Там я побачила одну дуже дивну могилу. На ній було три хрести, начебто, там було поховано троє людей: дружина, чоловік, син. Могила була з трьома хрестами, але похована була тільки дружина. А справжні могили чоловіка і сина знаходяться на території Румунії. Справа у тому, що коли на Буковину у 1944 році прийшли другі совіти, то буковинці, які знали, що таке рускій мір, почали втікати до Румунії. І так як ніхто не знав, коли саме радянські війська закриють кордон, то було дуже багато таких випадків, коли чоловік зі старшими дітьми і з худобою вночі перейшли до Румунії з наміром повернутись наступної ночі, щоб забрати дружину з меньшими дітьми. Таких випадків, коли сім’ї розлучились, було багато. Члени родин розлучились на 25-30 років. Тому чоловіки на чужині поодружувались вдруге, залишені в Україні жінки змушені були жити з вічним болем у серці. Жінка, яка була похована у цій могилі, назавжди розлучилась з коханим і з сином. Жінка побажала щоб хоча б після смерті, хоча б умовно бути оточеною тими, з ким за життя вона не змогла бути щасливою. Вона була однією з жертв руского міра.

Я добре пам’ятаю, що мого тата називали москалем, а мене з сестрою москальками, так як мій батько був зі східної України і був для буковинців росіянином. Буковинці не любили росіян, так як вже мали змогу побачити, що таке радянська влада. Московськи попи досягли того, що буковинці забули про те, якими підступним є рускій мір. Росіяни добре вміють поділяти і володарювати. Румуни вже забули, на що здатні росіяни. Пригадую, що мій тато розповів мені історію про те, як двоє його знайомих молодих хлопців вирішили переїхати на постійне місце проживання до Криму. Це було десь у першій половині 70-х років. Один з тих хлопців по паспорту був поляком, а інший — румуном. Так от полякові дали дозвіл на проживання, а румунові — ні. Румуна радянська влада визнала неблагонадійним. Ось такий є рускій мір.

Через мережу московських церков росіяни рясно засіяли українську землю зернами зла, сіють ворожнечу між людьми, які завжди знаходили спільну мову, одружувались між собою, хрестили разом своїх дітей, працювали разом. Московські церкви вже й школи для дітей повідкривали. А чи цікавиться влада тим, чОму навчають московські школи? Хіба можна ворожій церкві дозволяти виховувати майбутніх громадян України?

Рускій мір має розвинуту мережу агентів завдячуючи священикам.Тільки громадянське суспільство може значно зменшити вплив цих агентів. На чинну владу надії немає.Тільки активні громади можуть запобігти тому, щоб буковинці знову не втікали, як колись, вночі до Румунії. Хоча якщо російський чобіт дійде до Буковини, то й Румунія не буде надійним притулком.

Буковинські хлопці, буковинські чоловіки захищають Україну від російської чуми. Вже тільки глухі і сліпі не знають про те, що відбувається на Донбасі. Невже хтось з “стоЯщих” думає, що Гради і міни обминуть його хату, не вб’ють його самого, його дитину, матір, сестру? Якщо рускій мір почне перемагати, тоді на всій землі важко буде знайти притулок.

Олена Косенко