Головна проблема сучасної України – неоголошена війна з Росією. Путін напав на нашу державу, і не визнає того, що саме його країна веде проти нас “гібридну війну”. А війна продовжується вже довше, ніж Перша світова, і українське суспільство від неї втомилося. Як гідно завершити війну – це питання стоїть як перед рядовими громадянами, так (насамперед!) і перед кандидатами в президенти. Які можливі варіанти?
Найгірший варіант
Ключ для завершення війни знаходиться у того, хто її розпочав – у Росії. Важливо зрозуміти мету цієї держави, що здійснила агресію. Її пояснення, що на Донбасі народ бореться проти київської “фашистської хунти”, а російські “добровольці й відпускники” допомагають “донецьким ополченцям” рятувати російськомовних від “бандерівських убивць” вже не сприймаються більшістю самих росіян. У світі ж до цих недолугих пояснень з самого початку політики серйозно не ставилися.
Зрозуміло, що головна мета Кремля – залишити Україну у сфері свого впливу, не допустити її вступу до НАТО і ЄС. Москві потрібний також сухопутний коридор до Криму, для чого вона може окупувати ще деякі райони Донбасу. А від плану відокремити від України сім областей до Одеської включно із створенням “Новоросії” і включенням її до складу РФ Кремль на разі відмовився через рішучий опір самих українців і велику затратність цієї авантюри.
У Москві розглядають варіант повернення Україні розореного війною Донбасу. Його відновлення потребує колосальних сум – до 100 мільярдів доларів! Таких грошей в українському бюджеті немає і найближчим часом не передбачається. А це означає, що все зароблене в країні довго доведеться вкладати у відродження Донбасу, і розвиток України припиниться. Крім цього, Росія вимагає для Донбасу особливого автономного статусу, який означатиме фактично його незалежність від Києва. Одночасно вимагає і повної амністії для всіх, хто здійснював злочини на території так званих ДНР/ЛНР. За російським планом населення автономного Донбасу матиме повне право голосу в Українській державі, що дозволить йому блокувати будь-які ініціативи Києва, що не влаштовують Москву. Іншими словами, Путін хоче бачити у складі України територію, повністю контрольовану Росією, і це перетворить нашу державу на безправного російського сателіта.
Такий план можна реалізувати, якщо Україна припинить збройний опір. А кандидат в президенти Зеленський закликає саме до припинення вогню і переговорів з Путіним про мир. Які переговори? Російський президент поважає лише силу, а Україна не має її достатньо, щоб примусити Кремль погодити на вигідні нам умови. Значить, будуть нав’язані умови російські. Зеленський говорить про союзників України на Заході, на словах підтримує вступ України до НАТО. Але питання про такий вступ вимагає винести на референдум. Проте вступ до НАТО записаний в українській Конституції і жодні референдуми тут не потрібні. Якщо піти шляхом, котрий пропонує цей кандидат, війну буде припинено на російських умовах, а Україна програє все, що лише можливо.
Варіант перемоги
Росія має значно більші ресурси, ніж Україна. Її армія переважає українську і чисельно, і за насиченістю сучасною зброєю та бойовою технікою. Нерідко можна почути: неможливо перемогти противника, сильнішого за себе. А як же історичні приклади: В’єтнам, котрий переміг США, або Афганістан, якій не змогла підкорити могутня Совєтська армія?
Там переміг бойовий дух людей, які боролися за власне право розпоряджатися власним життям, і жодна сучасна зброя не змогла цей дух зламати. Українці також засвідчили свій високий бойовий дух, а також продемонстрували уміння вчитися веденню сучасної війни у складних бойових умовах.
Що розуміють під перемогою у нашій країні? Якщо відкинути фантазії про “парад Збройних сил України на Красній площі у Москві й встановлення тризубів на баштах Кремля”, то перемогою для нас буде повне повернення Криму і окупованих районів Донецької та Луганської областей до складу України. Крім цього, примушення Росії компенсувати збитки, завдані її агресією. І покарання Міжнародним трибуналом всіх винних у військових злочинах на окупованих територіях.
Чи вистачить сил у самої України для такої перемоги – це дуже важливе питання. Зрозуміло, що нам потрібні союзники, з допомогою яких можна досягти поставлених цілей. Захід підтримує Україну, вводить економічні санкції проти Росії, котрі послаблюють цю державу. Проте лише санкцій недостатньо, потрібна більш ефективна допомога. Україна почала отримувати від США сучасну летальну зброю, яка робить нашу армію сильнішою. Інструктори країн НАТО допомагають у підготовці українських військовиків до ведення сучасних бойових дій. Україна готується до вступу в НАТО – процес цей довгий і непростий – але значно підсилить нашу обороноздатність. Втім, для перемоги цього недостатньо.
Допомогти нам може декілька чинників. Політика Путіна стає все більш агресивною, ряд країн НАТО відчуває у ній небезпеку для себе. Відтак їхня допомога Україні зростатиме. Воювати за нас ніхто не буде, але може статися, що їм доведеться воювати за себе, тоді наші зусилля можна об’єднувати. Наразі Київ активізує дипломатичну активність, покладаючи певні надії на “норманський формат”. Йдеться також про спрямування на Донбас міжнародних миротворчих сил, які дозволять припинити там бойові дії й забезпечать порядок.
Втома від війни на Донбасі відчувається не лише в Україні, але і в російському суспільстві. Якщо затрати Кремля на цю авантюру зростатимуть, невдоволення в країні може примусити владу шукати шляхів завершення війни. Тоді й з’являться умов для переговорів з Росією, в яких українці матимуть певні козирі. Йтиметься ще не про перемогу, а про припинення вогню, а це для нас є дуже важливим. Нині нерідко можна почути: якщо Росія припинить вогонь, то війни не буде. Але якщо вогонь припинить Україна, то не буде України. Не ми першими маємо припинити стрілянину, а вони. Вогонь може припинитися, якщо зміниться влада у Кремля – Путін же не вічний…
Україна нині переживає дуже складний період своєї історії. Йдеться про збереження держави і про її подальшу долю. Для нас важливо зберегти нинішній курс на Захід, подалі від Росії, з метою вступу до НАТО і ЄС. Росія ж намагається розвалити ці євроінтеграційні структури і цим створює собі справжніх ворогів. Україні постраждалі держави є природними союзниками. Чим більше у нас союзників, чим міцніший союз з ними, тим більше шансів перемогти у війни з підступним противником. Правда на нашому боці, а це є запорукою перемоги.
peredplata
