Заборонити не можна дозволити: два паради для України

Один уже відбувся в Києві 23 червня цього року. Його ініціювали ЛГБТ -спільноти. Назвали це «КиївПрайд» і Марш рівності. Тоді на вулиці столиці України повиходили сотні яскраво і провокативно одягнених розмальованих людей. Вони щось хотіли, чогось вимагали, раділи, танцювали і провокували таким чином більшість українців. Бо нікуди ми не можемо подітися від того, що ЛГБТ – це меншість. Їх в Україні ніхто не чіпає. А якби вони не влаштовували всілякі паради і провокації, то їх би й не чіпали. Але вони кидають виклик суспільству і ніби зумисне провокують людей на агресію. Напевне, мають з цього якийсь зиск. Бо не даремно кажуть, що ЛГБТешників підгодовує Європа. А тих, хто виступає проти них, годує Росія. І таким чином вони при ділі і з «наваром». Україна, натомість, виглядає для європейців, як країна, у якій утискають права нацменшин. А для Росії і росіян Україну змальовують, як країну, де панує Содом і Гоморра.

Окрім морально-етичних проблем Україна ще й понесла великі фінансові навантаження під час проведення і підготовки таких парадів. Це витрачені десятки мільйонів гривень для забезпечення охорони з одного боку учасників параду та їхньої безпеки від нападів тих, хто створює потрібний для Росії інформаційний привід. На час параду задіяно тисячі поліцейських, кінну поліцію. Чимало грошей витрачається на підготовку транспарантів, банерів, костюмів на підвезення та відвезення учасників і т. д.

Цього року прайдівці пішли далі: вони публічно й офіційно запросили президента Володимира Зеленського взяти участь у Марші рівності.

У прес-релізі організаторів «КиївПрайду» зазначалося: «Володимира Зеленського запрошують стати першим президентом України, який вийде на Марш рівності і підтримає права людини». Ми були б раді бачити пана президента серед небайдужих до прав людини українців, адже саме він є гарантом дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент офіційно не відреагував на провокативне запрошення, але доклав всіх зусиль, аби забезпечити порядок і безпеку всіх, хто потребував. Не пошкодувавши для цього грошей.

Європа та Америка аплодують Україні та її президентові.

Не пройшло й місяця з того дня, коли по вулицях Києва ходили „ряжені”, як той же президент Володимира Зеленський видає указ про святкування Дня Незалежності у столиці України. І ні слова там про військовий парад.

Відразу почалися дискусії у соцмережах: чи потрібно проводити військовий парад у Києві, чи ні? І відразу посипалися аргументи від противників високопатріотичної акції – військового параду. Мовляв, держава бідна, грошей нема – і доведеться витрачати півмільярда на нікому не потрібні марширування вулицями столиці України.

З іншого боку – інші аргументи: вартість військового параду не більше 50 млн. грн., а не півмільярда. На проведення і безпеку Маршу рівності витратили не менше, а користі – нуль. Більше того, тільки незручності та проблеми для держави та влади.

Про ідейність, патріотизм, підняття духу і національної самосвідомості не говориться. Бо ці риси грошима виміряти неможливо.

І не такі ми бідні, аби не могли виділити кілька десятків мільйонів гривень на те, що принесе людям радість, гордість і шану до держави та її доблесних захисників – воїнів ЗСУ. Вріжемо від 3-4 олігархів піввідсотка від тарифних процентів –  і матимемо не тільки на один військовий парад, а й на цілий державний бюджет. Там  лишень керівники Одеського порту щомісяця отримують від  200 000 гривень у директора, до 150 000 гривень у 12 заступників та помічників. Забрати би у них ці зарплати і видати їм українські мінімалки, то на пів параду уже б вистачило. Додамо ще зарплату 32 керівників «Укрпошти» (543 156 грн. заст. гендиректора отримує в місяць), то стане на парад і ще залишиться для премій листоношам. Торік ці керівники отримали заробітну плату разом у сумі 64 114 957 грн.

А ще можна б додати зарплату керівника Укрзалізниці – 920 000 грн. на місяць…

Отож на простих прикладах простих керівників українських державних установ, їхніх зарплат можна категорично відкинути грошову причину непроведення військового параду.

То яка інша причина?

Наша військова міць, наш патріотичний дух, наша гордість за свою армію і державу – це кістка у горлі Путіна і його слуги Медведчука. Вони бояться нашої сили і нашого патріотизму.

Невже нова влада в Україні піде на повідку путінських блюдолизів і не проведе військовий парад на День Незалежності 24 серпня?!

Така позиція може спровокувати стихійний вихід патріотичних військових та добробатів на Хрещатик. І хтозна, чим завершиться такий парад українських патріотів.

Світлини з відкритих джерел

 

 

Новини Партнерів