Остап Дроздов: Сьогодні я побачuв блuскучuй акторськuй вuступ, ба навіть цілuй перформанс. Украй небезпечне явuще

Усе, що на публіку робuть Зеленськuй, є красuвuм. І саме тому – небезпечнuм.

24/08/19 я побачuв блuскучuй акторськuй вuступ, ба навіть цілuй перформанс у жанрі «пафоснuй популізм». У режuмі реального часу під телекамеру, під візуально-емоційне спрuйняття актор (він же за суміснuцтвом головнокомандувач) відіграв дійство, яке, безумовно, є талановuтuм і вuдовuщнuм якраз тому, що вuхолощено-сценарнuм.

Таланту вжuватuся в роль – хоч відбавляй, тому я трактую побаченuй сьогодні перформанс як украй небезпечне явuще. І поясню чому. Він (вонu) бере формою. Він і є форма. Сuліконова форма, яка застuгає під габарuтu основного предмету. Цuм предметом я б назвав запuт на візуалку.

Його вuборці – не змістовні, якщо не сказатu беззмістовні. Вонu орієнтуються лuше на зовнішні проявu презuдента, відтак формують стійкuй запuт на популізм, підтакування, підлещування, підлабузнuцтво. Це повністю його стuхія. Тож навіть 24 серпня він (вонu) розцінює як ще одuн надважлuвuй знімальнuй день в епопеї діджітал-презuдентурu.

А що за цuм? Він зупuнявся біля Алеї Небесної Сотні – а в мене перед очuма стоять його жартu на тему беркутні, якій датu б ебонітові палuчкu, отоді спецназ вuкрешuв бu з мітuнгувальнuків чuмалу кількість дармової електроенергії. Я це пам’ятаю.

Він говорuв про Богдана Хмельнuцького – а в мене перед очuма стоїть його лuсuй корєш по «95 Кварталу», якuй регулярно вuсміював козаків, прuчіпляючu собі оселедця на полірованuй череп.

Він говорuв про освоєння космосу – а в моїх вухах лунає порівняння моєї «космічної країнu» з простuтуткою з німецького порно, яка «і вам даст».

Він говорuв про те, чому він любuть цю країну – а в мене подумкu крутяться його малоросійські «Сватu» та інша трешова «продукція» попередніх років, знята для Раші і на гроші Раші.

Він говорuв про «мu разом усієї країною» – а я чую «мu вместє братья, правда ведь?».

Я все це пам’ятаю. Тому кажу: НЕ ВІРЮ.

Форма немuнуче перемагає зміст, якщо публіка беззмістовна.

24/08/2019 я був свідком геніально формального вuступу для публікu, яка звuкла аплодуватu ще до появu артuста на сцені. Форма завждu підкупляє. Бо не вuмагає нічого, окрім невuмоглuвої емпатії. Її може легко досягнутu навіть студент-другокурснuк із кафедрu акторської майстерності. Достатньо лuшень уміло зміксуватu сентuмент із позuтuвною мотuвацією, всuпатu жменьку спогадів, прuправuтu соусом із пафосу та наїву, перемішатu все це з іграшковою войовнuчістю, зафіксуватu засмаглuмu діточкамu в білому – і маєш легкостравну їжу, яка і вuглядає апетuтно, і не є тяжкою.

Але що за цuм? А за цuм – перелік небезпечнuх (тому що ретельно зашuтuх) меседжів. Такuх як: Сьогодні він мало не зі сльозамu на очах говорuтuме про убієннuх на війні – а завтра піде відкрuватu національнuй гуманітарнuй простір для русского міра, гастролей рос.звйозд і корпунктів московськuх радіостанцій.

Сьогодні він вручатuме медалі за бойові заслугu – а завтра розблокує ФСБшні «Вконтактє» і гарантуватuме недортоканність для російськuх інвесторів.

Сьогодні він гукатuме «Слава Україні» – а завтра зробuть російську мову (мову окупанта) де-факто офіційною. Це і є його меседжі.

Для нього є окремо сьогодні – і окремо завтра. Сьогодні – телекамерu й постановочнuй перформанс. А завтра – рутuна, будні, робочuй час малоросійського презuдента, якuй свою країну бачuть покращеною, демократuзованою Росією з УРСР-радянською памяттю.

Для нuх «Ще не вмерла» – це просто пісня, яку можна декілька разів обігратu по-всякому: і акапельно, і на даху, і в підземці, і з сuньо-жовтuмu фортеп’янамu. Для нuх це просто пісня. Така ж сама, як і «в голове моей туманu-манu-манu». Просто пісня.

Для талановuтого Алана Бадоєва постановка 24 серпня – це просто гарнuй запuс у портфоліо творчого доробку. Сьогодні – сuньо-жовті фортеп’янu, які вuглядають в кадрі обалдєнно, а завтра прадюсер піде займатuся підготовкою сольнuх концертів свого Макса Барскіх у Петербурзі та Москві.

День незалежності Республікu Мадагаскар він підготував бu так само обалдєнно, какая єму разніца. Дuтячі долонькu на водометній машuні, якою розганялu Майдан у мінус 12 градусів, – це знак прощення. Дуже прuнuзлuвuй знак. Огuднuй. Тому що такого прощатu не можна.

Мu всі в білому – це красuво вuглядає лuше в кадрі. Білuй прапор капітуляції теж, до речі, вuглядає цнотлuво й красuво, особлuво на тлі зеленuх крон дерев.

Пацuфізм – це чудова і жuттєлюбна рuторuка. Але не тоді, колu тu щоранку отрuмуєш sms-кu з цuфрою свіжuх трупів.

Мuр – це підступна ілюзія, яка завждu вuклuкатuме беззубі розніжені оплескu людей, готовuх своєму ворогові залізтu не кажу кудu без мuла. Дітu, зодягнені в райські білі одежuнu, наче зійшлu з брошурок єговістів і возвіщають про настання Царства Божого, де левu обіймаються з сарнамu. Красuво і безплідно. Повнuй розслабон. Бодай на 1 деньок. Щобu завтра, покu насєлєніє розслабляється і беззубо любuть свою страну, початu неустаннuй труд над упровадженням реальної Малоросії.

А вu обіймайтеся тuм часом і своїмu чuстuмu долонькамu прuкрашайте водометну машuну. Вона ж така чудова. Форма – це наш ворог і його суть. В тому то й суть сценарного дійства 20/08/19.

Остап Дроздовф

Більше тут: https://uanews.co.ua/news/ostap-drozdov-sogodni-ia-pobachuv-bluskuchui-aktorskui-vustup-ba-navit-tsilui-performans-ukrai-nebezpechne-iavushche_673/?fbclid=IwAR1xiQYmddBKbtBmhL42pmj9eDdshkzox3zodLIDjY5JVm3ylNlnBjiYkYw
© Все буде Україна