МИР ЧИ ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА?

Україна стоїть перед важким випробуванням. Нова влада обіцяла виборцям швидко встановити мир з Росією, і мусить тепер виконувати цю обіцянку. Але починала війну не наша держава, а Росія, стратегічна мета якої незмінна – повернення України в свою орбіту. Відтак і умови миру вона намагається нав’язати нам власні. На жаль, тут її підтримують провідні політики Німеччини і Франції. Тому найближчим часом українській дипломатії доведеться докласти величезних зусиль, щоб відстояти державні інтереси саме України, інакше наше суспільство розколеться остаточно і порине у вир громадянського конфлікту. Саме цього прагнуть у Кремлі.

Пастка Штайнмаєра

Готується зустріч представників держав, що беруть участь у врегулюванні на Донбасі. Західні партнери висувають вимогу – вести переговори на основі так званого “плану Штайнмаєра”. Найцікавіше полягає в тому, що такого реального документу не існє у природі, є лише слова колишнього міністра закордонних справ ФРН Франка-Вальтера  Штайнмаєра, нинішнього президента Німеччини. Він запропонував встановити мир на Донбасі після виконання декількох вимог, які відповідають інтересам Росії, а не України. Німців зрозуміти можна: вони зацікавленні у знятті санкцій з РФ, щоб отримувати чималі прибутки від співпраці з нею. А Путін ще більше зацікавлений позбавитися санкцій, що загальмували розвиток російської економіки, і це призвело до падіння житєвого рівня більшості громадян та зростання протестних настроїв у країні.

Про що йдеться у “плані”? Для початку необхідно припинити вогонь і розвести війська, після чого починати шлях до встановлення миру. Німецький дипломат пропонував провести на Донбасі місцеві вибори, але  не обумовлюючи це повним виведенням звідти російських військ. То ж можна собі уявити результати подібних “виборів”, що проводитимуться під дулами російських автоматів. Далі – у Конституції України, за його думкою, необхідно закріпити особливий статус Донбасу, що означатиме широку автономію цього краю і можливість його мешканців кардинально впливати на зовнішньополітичний і внутрішньополітичний курс всієї України. Запропонований і такий крок, як повна амністія всім, хто впродовж останніх років боровся на Донбасі проти України, у тому числі, й зі зброєю в руках.

Нарешті – родзинка на торті. Нічого не сказано про те, хто і за які гроші мусить відновлювати знищений російськими окупантами Донбас. А це означає, що весь тягар величезних затрат має лягти на плечі громадян України. Отакий “мир” пропонують нам ті, хто на словах підтримує нашу боротьбу за свободу і європейські  цінності, а на ділі намагаються залишити агресора безкарним, ще й нажитися на оборудках з ним.

А тепер давайте уявимо собі, що отримає Україна у результаті реалізації такого “мирного плану”. Унітарна держава перетвориться на федеративну, одна частина якої буде протиставлена всім іншим. Убивці, садисти, гвалтівники і грабіжники внаслідок амністії стануть “повноправними громадянами”, найбільш нахабні з них пролізуть в депутати і отримають легальну владу. Інші ж розповзуться по всій Україні й займуться звичними для себе справами, намагаючись ще й звести порахунки з учасниками АТО. Економіка України завалиться, не витримавши страшенного тягаря витрат на відбудову Донбасу. А Москва диктуватиме різко послабленому Києву свою волю, примушуючи той остаточно здавати суверенітет держави. Однією із перших  її вимог буде визнання за Кримом бажаного нею статусу “невід’ємної частини Росії”.

Звичайно, багато українців протестуватиме проти такого розвитку подій. Причому, не лише на словах – в країні є тисячі й тисячі учасників бойових дій, які вміють постояти за себе і свою Батьківщину зі зброєю в руках. А Путін спить і бачить Україну, охоплену громадянською війною. Такий розвиток подій для нього є найбільш бажаним: тоді російська армія під приводом “наведення порядку” матиме цілком легальні підстави для захоплення України. Як уникнути подібної ситуації, попередити несприятливий розвиток подій?

Вихід є

Будь-яка війна завершується рано чи пізно. Завершиться і ця. Проте ми не погоджуємося на капітуляцію, а вимагаємо миру справжнього і справедливого. Для цього необхідно перш за все припинити вогонь і повністю вивести з Донбасу російські війська, а російсько-український кордон з нашого боку повинні контролювати українські силовики. Інакше неминучими будуть нові вторгненння російських агресорів. Лише після цього можна вести мову про місцеві вибори. Вони мають проходити одночасно по всій території України (а не лише на Донбасі!) за українським законодавством. Амністії підлягатимуть лише ті, хто не здійснював  важких злочинів, тут необхідний новий закон. Жодних змін до Конституції про “особливий статус Донбасу” вносити не можна, бо це відкриє шлях до федералізації й подальшого розпаду держави. Необхідні тимчасові заходи, які дозволять нормалізувати ситуацію в тому краї.  Всім бажаючим його мешканцям потрібно створити умови для виїзду в Росію – користі від таких “громадян” Україна не матиме жодної, що підтвердили останні роки.

Важливим є міжнародне засудження злочинів Росії на Донбасі, а також невизнання світом Криму за Росією. Без його повернення Україні не може йти мова про зняття санкцій з Москви. Українські юристи мають добитися у міжнародних судах рішень про виплату Росією компенсації за ті збитки, які понесла наша держава внаслідок російської агресії. Лише після виконання таких вимог можливе встановлення миру на нашій землі. 

Легким цей мир не буде. За час існування маріонеткових ДНР/ЛНР їхнє населення підлягало шаленій пропагандистській обробці в антиукраїнському дусі, і це не може пройти безслідно. Підростає там нове покоіння, представники якого виховуються в піонерських і комсомольських організаціях, ще й на прикладі “народних героїв” на зразок Гіві чи Мотороли. Проблем з ним буде чимало. Відродження економіки Донбасу відбуватиметься на новій основі, старі шахти вже нікому не потрібні, а для роботи на нових підприємствах шахтарям небхідна грунтовна перепідготовка.

У планах відродження йдеться про швидкий розвиток аграрного сектора. А за цей час буде прийнято закон про продаж землі, і ще невідомо, хто купить землю на Донбасі, і як її використовуватимуть. Питань значно більше, ніж відповідей. Що ж, життя простішим не стає, навпаки. Мир сам собою не настане, за нього потрібно боротися, необхідно мати реальні плани відродження мирного життя у районах, зруйнованих війною. Все це доведеться робити, долаючи шалений опір Москви, котрій зовсім не потрібний справжній мир, а тим більше – процвітаюча Україна. Маємо дивитися правді у вічі, якою б гіркою та правда не була. Найважливіше для нас зараз – не здатися, а відстоювати суверенітет України та її шлях до кращого життя, не звертаючи на московські манівці.

 

 

Новини Партнерів